46. Акторська діяльність Кропивницького

У 1871 року, після смерті батька, Марко Лукич подає у відставку, продає майно в

Бобринці і незабаром надходить на професійну сцену, погодившись працювати

актором у трупі графів Моркових (Одеса). Протягом десяти років роботи в

російських театральних трупах він набув величезного сценічного досвіду, глибоко

вивчив специфіку й закони театрального мистецтва, виробив свої творчі принципи,

розуміння місця театру в житті суспільства.

Близько 40 років життя М.Л.Кропивницький віддав професійному театру. За цей

час майстер створив десятки типових образів в драмі, комедії, трагедії.

До 1881 року Марко Лукич працював у російських трупах актором і режисером,

зажив слави і визнання в таких містах, як Одеса, Харків, Єлисаветград,

Кременчук. Його помітили й відзначили в Петербурзі (1874 р.). Продовжував

літературну діяльність ("Помирились", 1869 р., "За сиротою і Бог із калитою,

або ж Несподіване сватання", 1871 р., "Невільник", 1872 р.).

У 1872р. в одеській газеті “Новороссийский телеграф” було опубліковано

водевілі М. Кропивницького “Помирились” і “За сиротою і Бог з калитою, або ж

Несподіване сватання”.

Важливим етапом у творчому житті Кропивницького та історії українського

театру були його гастролі 1875р. у Галичині, де, працюючи актором і режисером

театру товариства “Руська бесіда”, він доклав зусиль до змін у репертуарі й

художньому стилі театру, у наближенні його до реалізму й народності.

. У 1882р. він організовує і очолює першу професійну

українську трупу, до якої увійшли М.Заньковецька, М.Садовський, з 1883 р. -

П.Саксаганський, М.Садовська-Барілоті, І.Карпенко-Карий, Г.Затиркевич-

Карпинська. Ця трупа приблизно через рік зливається з трупою М. Старицького,

де Кропивницький стає провідним режисером. Починається нова епоха в історії

українського професійного театру, на сцені якого виступали, визначаючи його

творче обличчя, ці провідні актори. Виставляючи твори І. Котляревського, Т.

Шевченка, Г. Квітки-Основ'яненка і власні, видатні митці утверджували

принципи народності й реалізму.

Збірка творів М. Кропивницького, що вийшла у Києві в 1882р., включала п'єси

“Дай серцю волю, заведе в неволю”, “Глитай, або ж павук” та “Невільник”.

У перше двадцятиріччя Кропивницький писав переважно твори комедійних жанрів —

“Помирились” (1869), “За сиротою і Бог з калитою, або ж Несподіване сватання”

(1871), “Актор Синиця” (1871) — переробка водевілю Д. Ленського “Лев Гурич

Синичкін”, “Пошились у дурні” (1875), “По ревізії” (1882), “Лихо не кожному

лихо — іншому й талан” (1882), “Вуси” (1885) — за оповіданням О. Стороженка.

Цим водевілям, як і створеним у цей період драмам “Невільник” (1872) за

поемою Т. Шевченка, “Беспочвенники” (1878, остаточна редакція — 1898), “Доки

сонце зійде, роса очі виїсть” (1882), “Глитай, або ж павук” (1882),

притаманні жанрова визначеність, традиційність системи художніх засобів

(зокрема, розгортання конфлікту навколо головного героя або головної пари,

яким протиставлені інші персонажі). У драмах “Де зерно, там і полова” (“Дві

сім'ї”) (1888), “Зайдиголова” (1889), “Олеся” (1891), “Перед волею” (1899),

“Розгардіяш” (1906) поряд з основним конфліктом розгортається додаткова

сюжетна лінія.

У серпні 1883 року директором трупи Кропивницького став М.П.Старицький.

Кропивницький же залишився провідним актором і режисером, більше часу

віддавав творчій роботі. Його п'єси "Поки сонце зійде, роса очі виїсть",

"Глитай, або ж павук", "По ревізії", написані у 1882 році, стають окрасою

репертуару цього театру.

У 1885 року з цієї трупи утворюються два колективу: під керівництвом

Кропивницького і Старицького.

Найкращі сили тодішнього українського театру, зібрані в трупі Марка

Кропивницького, під час гастролей 1886 - 1887 років полонили глядача

Петербурга і Москви.

Наприкінці ХІХ століття М.Л.Кропивницький виступав з двома новими

театральними колективами. Він створив їх з числа маловідомих акторів,

любителів. Під його впливом блискучими зірками української сцени стали

Л.Линницька, Ф.Левицький, Е.Зарницька, О.Суслов, Д.Гайдамак, І.Мар'яненко.

У роботі зі своїми колективами режисер Кропивницкий домагається налагодженого

акторського ансамблю, життєвої і художньої правди на сцені.

Майстер перевтілення, актор Кропивницький створює десятки сценічних шедеврів.

Серед них: Виборний в "Наталці Полтавці" І.Котляревського, Хома Кичатий в

"Назарі Стодолі" Т.Шевченка, Карась в "Запорожці за Дунаєм" С.Гулака-

Артемовського, Йосип Бичок у власній п'єсі "Глитай, або ж павук" та інші.

Мистецтво українських акторів вітають в Грузії (виступи 1890 року), Молдавії

(1898, 1901 роки) та Білорусі (1899 рік)..

Відомий М.Кропивницький і як організатор першого на Україні дитячого театру.

Своєрідним явищем є комедії Кропивницького “Чмир” (1890), “На руїнах” (1900),

“Супротивні течії” (1900), “Мамаша” (1903), “Старі сучки й молоді парості”,

як і водевіль “Дійшов до розуму” (1909). У деяких з них наявні ознаки

трагікомедії, що була новим для того часу жанровим утворенням.

Незлостивою іронією позначено комедію “Голомозий” (1908), названу автором

драмою. Серед авторських жанрових визначень є й “етюд” (одноактівки “По

ревізії”, “Лихо не кожному лихо...”).

Він написав більше сорока п'єс різних жанрів, включаючи

переробки та інсценізації, перекладав Шекспіра, деякі твори російської

драматургії.