53.Роль і місце драматургії Кропивницького в становленні українського реалістичного театру.

Серед корифеїв українського дореволюційного професійного реалістичного театру одне з перших місць заслужено належить Маркові Лукичу КропивницькомуЗ ім'ям талановитого драматурга і актора, режисера і організатора тісно пов'язана історія українського театру другої половини ХІХ ст.У 1874 р. Кропивницький виступав у Петербурзі, Миколаєві, Єлисаветграді. Наступного року за запрошенням товариства "Руська бесіда" він гастролював у містах Західної України Львові, Тернополі, Чернівцях, Снятині та інших. За його участю уже досвідченого актора й режисера було показано чимало вистав у різних містах України. В 1882 р. він завершив п'єси "Доки сонце зійде роса осі виїсть" і "Глитай, або ж Павук", написав одноактівки "По ревізії" та "Лихо не кожному лихо, а іншому й талант". 30 листопада 1882 р. в Києві за режисерством М.Кропивницького та участю М. Заньковецької і М.

Садовського було дано виставу "Наталка Полтавка", яку раніше показували у Єлисаветграді, у тому ж акторському складі. У 1883 р. М. Старицький взяв на себе утримання цієї трупи, як антрептер М.Кропивницький залишився режисером, а через 2 роки він очолив трупу. Як керівник М. Кропивницький утверджує на українській сцені демократичні традиції видатних артистів Щепкіна, Соляника, творчо спілкується з відомими діячами російської культури, зокрема, драматургом О. Островським.У артистичній і драматичній діяльності М. Кропивницький відстоює принципи реалізму й народності.Створюючи класичні сценічні образи Івана Непокритого, Бичка Шельменка, Карася, тараса Бульби та інших, він передусім дбав про життєву правду і простоту. Популярність і слава українського театру зростали.У листопаді 1886 р. п'єсою "Дай серцю волю заведе в неволю" почалися гастролі трупи в Петербурзі.Демократичний глядач прихильно зустрів українських митців. Революційно настроєна молодь, яка зачитувалася творами Салтикова-Щедрина, Г.Успенського, М.Чернишевського, з інтересом дивилася на вистави, в яких М.Заньковецька, М.Кропивницький та їх земляки правдиво показували село під владою куркулів-глитаїв, закликали заступатися за скривджених, а отже, до боротьби проти визискувачів. Про вистави "Наталка Полтавка", "Глитай, або є Павук", "Наймичка" та інші писали найзначніші столичні газети.Українські актори спілкувалися з прогресивними діячами російської культури. За п'ятдесят років творчої роботи М.Л.Кропивницький написав більше сорока драматичних творів різного жанру. Плідно продовжуючи традиції своїх попередників - І.Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, Т.Шевченка, він створив реалістичні картини пореформеного селянства, показав гострі соціальні суперечності.М.Л.Кропивницький створив чимало повнокровних художніх типів, що яскраво відбивало істотні сторони життя різних суспільних верств. Викриваючи й засуджуючи представників "темного царства", драматург протиставляв їм позитивні образи, прообрази яких бачив серед простих людей. Заслуги М. Кропивницького в українській драматургії в розвитку реалістичного народного театру величезні.