20.Новаторство Мирного

В історії української літератури другої половини XIX століття творчість Панаса Мирного посідає значне місце. Панас Мирний виявив потужний талант письменника-реаліста, майстра психологічного аналізу, він тонко простежив умови й чинники формування людини як особистості. Його героями стають різні соціальні типи: селяни, поміщики, міщани й інтелігенція.

Багато нового дав письменник українській літературі.

По-перше, М. створив перший психологічний роман «Хіба…», який врешті решт став найвизначнішим його твором. У соціально-психологічному романі йдеться про долю широких суспільних верств, насамперед поневоленого селянства. У романі Мирний показав себе не тільки глибоким психологом у змалюванні персонажів, а й гострим сатириком.

По-друге новаторство Мирного було й у його драматургічній спадщині. Автор демонструє епізацію драми. Для драми загалом характерна дія, швидкий розвиток подій, а хронотоп драм Мирного дещо повільний, затягнутий. Це було зроблено для кращого змалювання характерів, в чому знову ж таки проявляється схильність Мирного до психологічного аналізу. Автор вводить навіть не діючих, другорядних персонажів, аби за допомогою них схарактеризувати головних героів. Це все робить його драми епічними.

П’єси мирного не могли бути поставлені на театральній сцені, бо вони яляли собою так звані «драми для читання», що було ще одним винаходом письменника.

21. Тема суспільної ролі інтелігенції у творах п. М.

Образи нової народницької інтелігенції Панас Мирний виводить у повісті "Лихі люди" (1877). Авторська позиція щодо її представників Тимофія Жука, Петра Телепня у творі виражена чітко. Петро Телепень і Тимофій Жук — типові образи української різночинної інтелігенції. Автор не ідеалізує її, історично правдиво наголошуючи її сильні і слабкі сторони.Письменник поетизує нерівну боротьбу тієї молоді, яка пожертвувала особистим добробутом і мужньо виступила проти суспільної несправедливості, "освяченої" самодержавним ладом. Водночас автор показує непривабливе обличчя безсоромних кар'єристів типу Шестірного, який задля достатку готовий зрадити найближчих друзів.

Уже у ранній творчості, усвідомлюючи роль різночинної інтелігенції в суспільному житті, Панас Мирний робить спроби змалювати тип «нової людини», інтелігента — різночинця, який своєю діяльністю сприяв би самоусвідомленню народу. Правдиво змальовано появу й діяльність різночинної інтелігенції, «нових людей», які зрозуміли потребу пізнати народ та його прагнення, побачити народ не тільки у дворі, айв полі, в роботі, в стосунках між собою, в радості й біді; допомогти йому виборсатися з темряви й нужди. Тверді переконання, моральна витримка, послідовність у боротьбі, любов до трудового народу, відмова від особистого щастя заради загального добра, глибоке знання життя народу — такі нові риси, характерні різночинській молоді, які так переконливо і високо-художньо показав Панас Мирний у повісті «Лихі люди». 

Повість «Лихі люди» є першою в українській літературі, де відтворено картину суспільного життя 60—70-х років XIX ст. і подано образи різночинної інтелігенції — нових людей, які відповідали вимогам того часу і були зразком, гідним наслідування.