10. «Маруся Богуславка»: просто аналіз твору, головні образи, роль і місце

10.1 Просто аналіз. Історія написання. Староруська поема (1620—1621) .На думку літературознавців, вибір Пантелеймоном Кулішем теми, пов'язаної із Марусею Богуславкою, не випадковий. Відомо, що саме Куліш вперше опублікував записану ним від кобзаря народну думу про Марусю Богуславку. Уже згодом він більш уважно придивлявся до історії і культури мусульманських країн не лише через їх постійні контакти з Україною , а й намагався збагнути саму суть їх цивілізації і релігії. В той же час Куліш дуже серйозно намагався естетично та історично обґрунтувати тему вищості жіночого начала у сутності людського буття. Взявши народну думу за основу великої епічної поеми «Маруся Богуславка», письменник порівняно із текстом думи суттєво розширив історичний простір твору, по суті, модифікував і філософськи обґрунтував нову ідейно-естетичну концепцію, пов'язану не лише із образом Марусі Богуславки, а й із самою сутністю цього складного історичного часу. Композиція. Поема поділена на тринадцять пісень. Перед «піснею первою» йде «Присвят», після тринадцятої — «Поспів». Кожна пісня поділена на думи.

10.2 Образи «Маруся Богуславка»

Маруся Богуславка – головна героїня народної думи «Маруся Богуславка». Її вважають одним з найяскравіших образів жінки-бранки ХVІ чи ХVІІ ст. Доля героїні схожа на долю славнозвісної Роксолана. Маруся символізує тих, хто залишає Україну, але духовно завжди разом з нею.

Образ Марусі Богуславки не залишив байдужим митців слова, які творчо інтерпретували його у своїх творах.

П.Куліш вирізняє з-поміж загалу історичних осіб, найбільш жертовних за своєю сутністю. У своєму творі він оспівує красу і розум Марусі Богуславки, милується вадами героїв, наприклад: образ матері Марусі Богуславки. Незламність його героїнь ще більше підкреслюють складність життя.

Народна героїня Маруся Богуславка, оспівана у фольклорі та літературі, – приклад мужньої та слабкої жінки водночас. Вона – справжній пратріот рідної землі, щиро вболіває за долю рідного краю, але в силу обставин залишається далеко за йогоо межами, плекаючи надію на краще майбутнє своє та свого народу.

10.3 Значення твору «Маруся Богуславка»

Перлиною українського народного епосу є дума «Маруся Богуславка» . Маруся Богуславка — це не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки. Потрапивши в турецьку неволю і ставши дружиною турецького султана, Богуславка не забуває рідної землі і намагається зробити для неї хоч щось корисне. Не маючи змоги повернутися в Україну, бо зреклася християнської віри, вона допомагає визволитися невільникам-українцям. Маруся приваблює нас глибоким патріотизмом, незламним духом і гуманізмом. Перебуваючи далеко від рідного краю, вона не забуває про громадянський обов'язок перед своїм народом. У місті Богуславі на Київщині їй встановлено пам'ятник. Даний твір є зразком патріотизму і намагається якимось чином пробудити його в нас.

11. «Микола джеря».

11.1. Аналіз твору «Микола Джеря»

Одним з найвідоміших творів Івана Нечуя-Левицького є повість «Микола Джеря», у якій письменник передав мрії, думки і сподівання кріпаків. Заслуга Нечуя-Левицького полягає в тому, що він показав основний конфлікт того часу - протистояння між кріпаками і панами. Повість відзначається яскравістю характерів, письменник ніби пензлем зображує розгорнуті мальовничі краєвиди. У творі відтворено широкі простори різних частин Російської імперії, різних людей, різні форми виробництва. Письменник побачив ті нові форми визиску, яких ще не помічали його попередники. Реалізм його набув нових якостей. Нечуй-Левицький був новатором у вирішенні теми бунтарства. Ніхто ні в українській, ні в російській літературі не відобразив так послідовно і яскраво бунтаря-селянина, який не лише піднявся проти поміщика-кріпосника, а й протестував проти антинародних законів, що принесла з собою так звана «воля».

Повість «Микола Джеря» - новаторський твір. Письменник створив багатогранний образ позитивного героя, виразника народних дум і прагнень. «Високе почуття людської гідності, - зазначав О. Білецький, - непримиренність по відношенню до всякого насильства, глибока моральна чистота, здорове, вільне від забобонів сприйняття життя - все це якості, які й ми високо цінимо в людській особистості». Повістю «Микола Джеря» Нечуй-Левицький остаточно утвердив об’єктивно-повістевий стиль української літератури, У центрі уваги літераторів стала людська особистість. Творчість Нечуя-Левицького - взірець високої майстерності, вона була кроком у розвитку нових жанрів, у збагаченні мови художніх творів. Відтворення картин природи у повісті І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря» Нечуй-Левицький у повісті «Микола Джеря» показав себе великим майстром змалювання щедрої української природи.