3. «Хазяїн»: роль і місце

Створені драматургом п'єси завжди відіграли важливу роль у розвитку не тільки українського театру, а й життя народу. Саме такою перед нами постає п’єса “Хазяїн”. Драматичний конфлікт, що розвинутий у п'єсі, є високохудожнім виразом глибоких соціальних суперечностей в житті українського села кінця 90-х pp. «Хазяїн» — найвизначніша комедія Карпенка-Карого, вершина його творчості. Це усвідомлював і сам драматург, про це писали видатні письменники. Саме глибока ідейність, психологізм та гуманізм забезпечили комедії «Хазяїн» довге сценічне і літера турне життя, любов читачів. Образ Пузиря посів почесне місце серед «стяж телів», відомих у світовій літературі. «Хазяїн» і задумом, і виконанням винятково оригінальний, самобутній твір. Драматург показує контрасти, що збуджують сміх. Але в цьому сміхові чується і гнів за людське приниження. Висміюючи «стяжателя», автор викриває і засуджує його. Значення комедії «Хазяїн» посилюється сміливим введенням в неї трагічних елементів (бунт робітників, самогубство Зозулі). Ці елементи збільшують сатирично-викривальну силу твору.

70. Жанрова природа та художня специфіка п’єс Карого

Серед 18 п'єс, що є в творчому доробку І.Тобілевича, дослідники, спираючись на авторське визначення жанру, традиційно називають 8 комедій. Хоча дві останні — «Суєта» (1903) та «Житейське море» (1904) — зарахувати до цього жанру можна лише умовно. Жанрова невизначеність характерна і для першої комедії І.Карпенка-Карого «Розумний і дурень». Ця «комедія в 5 діях» продовжила художнє дослідження І.Тобілевичем причин морального звиродніння і ницості людини під впливом спокуси, гординею, владою, грішми, розпочата п'єсами «Бурлака», «Підпанки», що також мають окремі риси комедії. П'єса «Розумний і дурень» — зразок своєрідного осмислення вічних образів Каїна і Авеля. На думку драматурга, причиною цих вчинків Михайла стала надмірна любов та увага батьків, які несправедливо і незаслужено протиставляли своїх дітей змалку. Карпенкознавці минулої епохи стверджували, що комедія «Розумний і дурень» започаткувала трилогію (два інших твори — «Сто тисяч» та «Хазяїн»), в якій тріумфує реалістичне. об'єктивне зображення життя, виповнене в досконалій і новій для українського театру художній формі. І.Тобілевич на передній план висунув барвисту зарисовку побуту та правдиву реалістичну характеристику персонажів. Від цього комедійний жанр у І.Тобілевича стратив свою легкість і веселість, і наблизився до драми. Про побутові комедії І.Тобілевича можна сказати, що суто комедійні елементи в них завжди переплітаються з елементами драматичними і разом становлять ту суцільність. що підносить побутово — комедійний жанр на його вищий ступінь — на ступінь п'єси з широким соціальним змістом. Соціальний зміст своїх п'єс І.Тобілевич вміло поглиблював життєвими джерелами — типажами взятими з єлисаветградської околиці чи й з власної родини, про що є цікаве дослідження М.Смолечука «Я взяв життя». Жанрово-стильова неоднорідність п’єс І.Карпенка-Карого привертала увагу критиків і літературознавців. історичні мелодрами І.Карпенка-Карого (“Бондарівна”, “Ґандзя”) “сповнені прийомами романтичного театру Гюго”, “дійові особи розподілені за основними амплуа мелодрами,використано характерні засоби мелодрами: “тут і плутанина, інтрига, змови, викрадення, підкупи”. Явище жанрової неоднорідності та інтерактивності різних жанрових начал у драматургії І.Карпенка-Карого виявляє складні механізми поступу драматурга до “нової драми” (соціально-психологічної драми, ліричної драми, драми ідей, драми свідомості, драми вражень). Жанрове начало мелодрами по-різному виявляє себе у трагедії “Сава Чалий” та драмі “Ґандзя”, синтезуючись із трагедійним пафосом та комедійними ситуаціями, а також авторською тенденційністю й елементами художньої умовності. Критик також убачає близькість трагедії “Сава Чалий” до історичних мелодрам завдяки загостреній дії, засобам пригодницької драми та музичності мови. Аналізуючи жанрову природу п’єси І.Карпенка-Карого “Сава Чалий”, його можна кваліфікувати, як соціально-історичну трагедію. Основними аргументами, що доводять трагедійну природу п’єси, Л.Мороз вважає трагедійність внутрішнього конфлікту Сави Чалого, тип цього персонажа й характер стилізації фольклорної колізії. У драмі І.Карпенка-Карого конфлікт набуває характеру морального імперативу між внутрішньою свободою та зовнішньою необхідністю.