101. П’єса «Спокуса» Мирного

«Спокуса» написана досить вправними віршами. Хоч вона й була опублікована за життя письменника, але ..Не подобалась близькому оточенню класика, була вилучена видавцями прижиттєвого тритомного видання творів, одностайно оминається дослідниками його творчості. За словами Мирного, він у цій філософській драмі взяв « легенду о грехопаденни, щоб показати боротьбу двох сил:сили і розуму. Доводилось, з одного боку держатися біблійського оповідання, а з другого – народних легенд. Найбільше всього про чортовину». На погляд дослідників, творча невдача зумовлена слабкою авторською позицією, ідейною невиразністю твору. Переповідь легенди заглушила філософську проблематику. І ще така «дрібниця»: Адам є втіленням сліпої віри, а розуму, позитивних засад- Сатанаїл, дійова особа з іменем, що в народній свідомості уособлює зло. «Спокуса» – символічної драми-містерії, що має такі риси, як-от: увага до світоглядних, філософських, моральних проблем свого часу, орієнтація на освіченого, підготовленого читача, який міг би розшифрувати символіку драми. В основі використання Біблійного дискурсу лежить прийом реміфологізації, достатньо поширений у європейській і українській літературах кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Завдяки міфологічному дискурсу автор дослідив ті явища, які відбувалися в тогочасному суспільстві, таким чином зреагувавши на них і висловивши свою громадянську позицію. Оскільки містерія має риси такого жанрового різновиду, як драма для читання (особливо це стосується такого модусу, як різнорідність тлумачень), філософський дискурс, запроваджений Мирним, давав можливість інваріантного прочитання твору.

102.Збірка Франка «з вершин і низин»

«З вершин і низин» – друга збірка творів І. Франка. Вона мала два видання. Перше, присвячене дружині поета Ользі Хоружинській, вийшло 1887 р. під назвою: «З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. Задум видати поетичні твори окремою збіркою виник у письменника на початку 1880-х років. У листі до М. Павлика від 12 листопада 1882 р. І. Франко обурюється, що його найкращі вірші, в яких він хотів «показати нашим людям першу пробу реальної, на живих фактах опертої і реальним способом обробленої поезії», редактор журналу «Світ» не пускає в друк, тому доцільно подумати про окреме видання «Книжки поезій». Спочатку до збірки мало ввійти 30 оригінальних поезій та 9 перекладів, пізніше до названих у плані циклів поезій збоку дописано заголовки віршів, які входять у даний цикл, і додано ще 20 оригінальних поезій. Перший варіант плану датується (на підставі часу написання віршів, аналізу почерку тощо) орієнтовно 1880 р. Збірка мала відкриватись поезією «Наймит», включати в себе у хронологічному порядку оригінальні поезії (79) та переклади творів Некрасова «Княгиня Трубецька», західноєвропейських поетів Гейне, Гете, Ленау, Томаса Гуда (всього 9). З циклів у цьому плані зазначені лише «Скорбні думи», «Оси» і «Веснянки». Пізніший варіант плану (ф. 3, № 214, с. 50 зв.) датується 1882 р. (на підставі листа І. Франка до М. Павлика від 12 листопада 1882 р., в якому йдеться про підготовку збірки). За цим планом збірка мала відкриватись поезією «Гімн» («Вічний революционер») і включати в себе, крім оригінальних поезій (близько 100), ще й поему «Історія лівої руки». Про цю поему збереглися лише згадки у листах поета до М. Павлика, писаних у листопаді 1880 р. і 12 листопада 1882 р. В останньому листі зазначається, що поема має антирелігійний характер, в ній показано попівське життя з усією його «супокійною гнилизною». В останньому варіанті плану вже виділені цикли «Галицькі образки», «Жидівські мелодії», «Скорбні думи», «Осінні думи», «Картка любові», «Знайомим і незнайомим», а також цикл «Хвилі», вірші якого були надруковані згодом порізно. Потім І. Франко значно розширив план, додавши низку нових поезій, поему «Панські жарти», і, відмовившись від хронологічного порядку розташування творів, перегрупував поезії за новими циклами. Друге видання збірки «З вершин і низин» було певним підсумком поетичної творчості Франка за двадцять років (найраніші поезії «Народна пісня» і «Котляревський» датовані 1873 р.). Однак сюди ввійшли не всі написані на той час твори. Частину з них поет не включив до збірки через художню незрілість, невикінченість їх, більшість же – з цензурних міркувань («Шевченко і поклонники», «Товаришам із тюрми», ряд віршів із циклу «Галицькі образки», поеми «Рубач», «Ex nihilo» та ін.). «Могутнім акордом лунає та свята віра у Франковому вірші «Каменярі». У 1910 р. цензурувалося друге видання збірки. Цензор насамперед звернув увагу на вірші політичного змісту («Вічний революционер», «Думи пролетарія», «Моя любов» та ін.) і пропонував заборонити всю збірку, «зважаючи на численність місць, що підлягають вилученню з книжки». Тексти збірки друкуються за другим виданням 1893 р. Лише окремі твори («Гімн», «Думка в тюрмі», «Каменярі», «Цар і аскет») подаються за пізнішими публікаціями, що становлять собою досконаліший текст. Збірка «З вершин і низин» як епохальне, найвизначніше після «Кобзаря» Т. Шевченка явище у розвитку української поезії, мала великий громадський резонанс. Передові кола суспільства на Україні високо оцінили її. М. Коцюбинський у рефераті «Іван Франко» писав, що на творах поета, на його ідеях виховалось ціле покоління; що разом з вірою в людину в душі Франковій живе віра у світлу будучність для нашої землі.