152. Чому в ваших книгах немає націоналізму?

Націоналізм може бути абсолютно різним, як будівничим так і руйнівним, а в долі Слов’янського народу він зіграв більше лихих ролей. На жаль, на певному етапі злившись із християнством, націоналізм перейняв від нього деякі погані риси, як то: нетерпимість, поділ людей на свої та чужих, увага до зовнішніх ознак, а не внутрішнього стану людини. Тому, такий націоналізм просто шкідливий і стримує розвиток, примноження та єднання Слов’ян. Цей тип «християнського» націоналізму вчить роди чинити на противагу більш успішнішому сусіду, його точним виразом є приказка: «Аби як, головне щоб сусідові зле». Виховання родів здійснюється не на віковічних звичаях, а на ідеї протиставленню ворогу. В такому протистоянні збіднюється мова, культура та обрядовість.

Нашим націоналізмом є Родолюб’я слов’янське (Рідна Віра), яке оперте на такі ознаки, як віра в Слов’янських Богів, любов і справедливість, шанобливе синівське ставлення до Природи, приналежність до Білої раси, збереження і використання родової (рідної) мови, багатодітність, культ Предків. Саме такий націоналізм є в наших книгах.

Слов’яни являють собою єдиний народ, що походить від арійського кореня. Нинішній поділ нашого народу на 13 націй є протиприродним але закономірним результатом відчуження людини від Бога та зосередження уваги на зовнішніх, мінливих ознаках ототожнення людини з рідною спільнотою. Слов’янство наново постає і перероджується на прадавніх конах, які навчають, що дійсними родовичами є ті, кого об’єднує Віра та Предки.

153. Як ви ставитесь до таких рухів як «анастасіївці»?

Добре, це ті рухи, які своїм світоглядом дуже близькі до Віри Предків і підштовхують Слов’ян до переосмислення нашого минулого, сучасного та майбутнього.

Родове вогнище рідної православної віри

154. Для чого рідновіри об’єднуються в Родовому Вогнищі Рідної Православної Віри (рв рпв)?

Здавна Слов’яни мають звичай до крайового об’єднання, відкидаючи імперські державні форми. Починаючи з 61 ст. (6 ст. хр. ери) іноземні літописці повідомляють про існування кількох Славій в різних частинах Європи – на Балканах (Берзитія, Драгувітія), в Центральній Європі (Само) та Східній (Антське царство, Склавінія). Одночасно, ці автори як один пишуть про те, що анти, склавини, венети, серби, хорвати є одним народом, говорять однією мовою, спільно ведуть війни проти своїх ворогів та укладають мир.

Родове Вогнище Рідної Православної Віри – це духовна держава Слов’ян, в якій ми, як і тисячі років тому живемо одним плем’ям, що складається з багатьох родин. Ми розуміємо, що наша сила в єдності та багатоманітності. Тому, відродивши Родове Вогнище Рідної Православної Віри волхви ознаменували відродження мови, культури, звичаїв кожного із слов’янських родів, від найбільших до найменших.

Родове Вогнище – то наш Духовний Всесвіт і Духовна Держава, яка постала, аби витворити на основі Слов’янського Народу (що плоть від плоті та дух від духу Русини) великий і могутній Рід Славних. Ми прийшли, аби повернути роду його забуте ім’я, а відтак відродити могутню Славу, Честь і Землю Руську! І ми вирушаємо в путь з Рідними Богами, вони наша опора і надія, вони наша кров.

Сьогодні кожен робить самостійний вибір, самовизначається: залишитись спадкоємцем розірваної держави у злобі до кревних братів на сході чи на заході Руси, у байдужості до бід Родів Слов’янських, чи відродитись Онуком Дажбожим, Русином гордим з чуттям величі Рідної Землі та любови до усіх нащадків Матері Сва Слави. Це і є те для чого рідновіри об’єднуються в Родовому Вогнищі Рідної Православної Віри.