Троян згадується в «Слові про похід Ігорів» (джерело хіі ст.), в «Ходінні Богородиці по муках» (джерело хіі ст.), в «Слові і одкровенні святих апостолів» (джерело XVI ст.).

Це ті Боги Слов’ян згадки про яких є в писемних джерелах, назви Богів які не потрапили в літописи ми легко знаходимо в давніх слов’янських обрядових піснях, сказаннях та переказах.

59. Про яких Богів, які не згадуються в літописах, зберегла пам’ять народна творчість?

Оскільки праслов’янська мова поділилась на говірки та наріччя, нині самостійні літературні мови, ще 1300 років назад, то варіантів імен одних і тих самих Богів у Слов’ян досить багато. Ми свою увагу звернемо на імена Богів які були шановані переважно в Східній Слов’янщині, в Русі.

ЛЕЛЯ неодноразово оспівується в народних піснях майже в усіх Слов’ян. Ось текст веснянки, що наводиться дослідником О.Воропаєм [Воропай О. Звичаї нашого народу. – К.,1991 – С.31]:

Ой, Лелю, молодая, о Лелю!

Ти в’юная, о Лелю!

Ти по горниці пройди, о Лелю!

Покажи своє лице, о Лелю!

ЯРИЛО під різними іменами (Яр, Ярун, Яровит, Джурило, Журило) оспівується в обрядових піснях де прославляється запліднююча, яра сила Бога. Наводимо текст, поданий дослідником П.Древлянським [Древлянский П. Белорусские народные предания//Журнал министерства народного просвещения. Прибавления – 1848 – Кн.1 – С.20-21]:

Волочився Ярило, по всьому світу,

Полю жито родив, людям – діток плодив.

А де він ногою – там жито копною,

А де він походить – колос уродить…

На Поділлі до ХХ ст. існував обряд «похорон Ярила», який справлявся в першу неділю Петрівки, а в інших краях Слов’янщини перейшов на образ святого Юрія. Про свято Ярила в Воронежі, повідомляє святий Тихон Задонський: «древний некакий был идол, называемый именем Ярилой, который в сих странах за бога почитаем был» (1763 р.).

МАРА згадується в приказках та прислів’ях: «Іди до Мари», «А, нема на тебе Мари», «Чорна, як Мара». Природно народних пісень присвячених Марі немає, адже варна господарів не возвеличувала, таємну сторону буття, вона була їм не зрозумілою.

ДАНА згадується в старовинному народних приспівах: «Ой Дана, Дана», «Шіді-ріді, Дана». На ім’я цієї Богині води вказують також назви багатьох наших рік: Дон, Дунай, Дніпро, Дністер. Богиня Дана вшановувалась також кельтами та індо-аріями. В індусів до цього часу є храми присвячені Богині Дану (біля озер Батур і Братан в Індонезії), яку вважають втіленням первісних вод.

ДОЛЯ згадується в казках про Долю та Недолю, інколи - Стріча та Нестріча. Тому на свято Стрітення (02 лютого) в народі є звичай звертатись до світу такими словами: Доленько, Доле, дай мені збіжжя, теплу одежу ще й силу ведмежу. Цікаву обрядову пісню записав в Галичині польський дослідник З.Доленга-Ходаківський [цит. за: М.Грушевський. Історія української літератури - В 6 томах 9 книгах - Том IV, Кн.1]:

А за зоронькою Доленька йде —

Яла вона ся допитувати:

«Для кого ви столи стелите?»

— «Ми тут, Доленько, трійцю робили,

Трійцю з вощеньку до божого домоньку».

Яла ся допитувати:

«Яку вам доленьку дати?

— «Дай нам, Доленько ⁴, всім здоровенько,

Бо пійдемо в богаті домоньки,

Понесемо трійцю з вощеньку,

Поставимо на перстолоньку.

БОЖИЧ залишився тілки в колядках південних Слов’ян, інколи його ім’я звучить як Божик. Ось як уславляють Божича серби :

Борак борили Серберичани  Кољедо мој, Божоле мој.  Божичу мој, Сварожичу ој! У тој земљи Серберији  Кољедо мој, Божоле мој.  Божичу мој, Сварожичу ој!

Окрім того, ми шануємо окремих Богів, які донесли до нас укладачі «Велесової книги»: Слава, Сивояр, Огень.