19. Чи є в Рідній вірі пости, заборони і покарання?

У Рідні Православні Вірі є різні рівні духовної посвяти – рідновіри, вогнищани, відаючі. З кожним наступним рівнем вимоги до харчування зростають. Це пов’язано з прагненням пришвидшенням духовного росту. Тому починаючи з рівня «рідновір» на шляху до повного вегетаріанства, вже є певні обмеження.

В нашій мові церковне слово «піст» замінило Слов’янське поняття «говіння», що походить від «го», «гой» - життя, жити (звідси укр. «ГОсподар», рос. «ГОсударь»). В часи арійської єдности, тварину, яка забезпечувала життя родині, корову, називали «говія». В російській мові до сього часу збереглась староруська назва яловичини – «говядина», а в українських діалектах велику рогату худобу називають «гов’єдо».

Так ось, говіння – це час, дні коли людина приділяє увагу своєму організму, по старому – животу, життю та духу, який і є джерелом життя. Тобто, говіння це календарний час коли людина приділяє особливу увагу своєму тілесному та духовному здоров’ю, життю. Це робиться для більшого наповнення душі Божою снагою і живильною силою творення. Особливо важливий час до початку зміни фази сонця – сонцеворотів.

Тому у слов’ян є звичаєве 40-денне говіння та суворе 9-денне до сонцевороту. Під час говіння ми зосереджуємо мислення на своєму призначенні, своїх душевних якостях, їх витонченню і покращенню. Для того щоб мислення було світлим в дні говіння православні рідновіри відмовляються від споживання м’яса та риби, а під час суворого говіння й від тваринних продуктів взагалі. На рік припадає чотири 40-денних та чотири суворих, 9-дених говіння, окрім того є одно і триденні говіння за потребою.

Заборон і покарань в Слов’янській Вірі немає, а є Заповіти та Настанови Пращурів: для сім’ї, духовної єдності роду, устрою громади, шанування відаючих, витязів та господарів. Ці Заповіти й Настанови гармонійно узгоджують і ладуть життя людини та громади, головні з них викладені волхвами в книгах про Рідну Віру: «З Богами у Триглаві», «Покон Рода Всевишнього. Суть 1-2».

20. Рідна Віра це секта?

Сьогодні, в часи духовної сваволі, це слово стало настільки популярним, що навіть релігієзнавці з ускладненням дають його чітке визначення. Саме слово походить від латинського «secta» – вчення, напрямок, школа і нічого поганого в собі не несе. Але, в радянські часи слово «сектант» стало синонімом «ворог народу», «антисуспільний елемент», «підозрілива особа», «засліплений прихильник якогось культу» (при чім, сектантами називали навіть прихожан «традиційних» християнських церков).

Ця звичка перейшла у спадок і сучасній громадянській спільноті. Тільки тепер сектами називають, як правило, не традиційні конфесії, а релігійні напрямки, що прийшли до нас з-за кордону. Зазвичай це закриті організації де воля людини повністю підпорядкована керівникам. Окрім того, поширеним визначенням секти є також таке: відгалуження, уламок від основного релігійного вчення. Наприклад, «Свідки Єгови» вважаються сектою протестантського християнства, старообрядці – сектою «православного» християнства і т.д. Тому, якщо приймати сучасне визначення секти, то Рідна Віра такою не може бути, бо існувала самостійним буттям, ні від чого не відколювалась і з-за кордону не прибувала на Русь. Якщо ж розуміти старе латинське значення цього слова, то так, Рідна Віра – це світоглядний напрямок, школа, вчення, відичне вчення слов’ян. Родове Вогнище Рідної Православної Віри, як організаційне утворення абсолютно відкрите і демократичне, ба майже всі Cлов’яни у тому чи іншому вигляді - через звичаї та народні обряди, дотримуються нашого вчення. Отже, Рідна Віра не є сектою.