Слав’янство і християнство

77. Чому християни вживають таку саму назву як слов’яни – «православні»?

Це сталось тому, що церква не змогла насадити християнську релігію слов’янам, а отже, потрібно було йти на компроміс, дещо змінювати аби народ побачив в церкві хоча б щось своє, рідне. З XV ст. церква вела безупинну роботу для поглинення найкращих здобутків Слов’янської Віри, а за часів Київського митрополита Петра Могили (перша половина XVII ст.) до церковного канону було прийнято багато слов’янських обрядів, назв та слів: Коляда, Водосвяття, Стрітення, Великдень, Радуниця, Зелені Свята, Трійця, Купала, Спаси, Покрова тощо.

78. Хіба «Православ’я» не є перекладом грецького слова «Ортодоксія» на слов’янську мову?

Ні, це помилка. Слово «ортодоксія» перекладається на нашу мову як «правовір’я» («орто» – правильно, прямо, «докса» - вчення, віра). Саме тому перші п’ять століть християни на Русі називали себе правовірними. В жодному літописі, до XV ст. християни не звуть себе православними. Також, ми повинні розуміти, що на грецькій мові слово «слава» звучить «кюдос», звідси назва відомого міста на Криті – Кідонія, що означає «Славне». Тому, якщо «православ’я» було б християнською назвою, то на грецькій мові воно б звучало - «ортокюдос». Хіба ми чули колись, щоб словосполучення «ортодоксальний іудей» чи «ортодоксальний мусульманин» перекладали б як «православний іудей» чи «православний мусульманин»? Ні, це нісенітниця, правильний переклад - «правовірний іудей» та «правовірний мусульманин». За тим самим правилом перекладається словосполучення «ортодоксальний християнин» - «правовірний християнин», бо православним може бути той хто Правою Славний (тобто славний Слов’янськими Богами).

79. Як рідновіри ставляться до християн та сповідників інших релігій?

До будь-якої людини слов'янин, православний рідновір, ставить по справедливості, себто за плодами діянь. Не віра визначає ставлення до людини, а її справи та результати тих справ. Тому, якщо християнин говорить, творить та живе відповідно до 16-ти зерен Правди (Істина, Любов, Праведність, Мир Ненасильство і т.д), – він достойна людина, якщо християнин, чи сповідник іншої релігії шанує слов’янську культуру, нашу мову, звичаї, укріплює державу роду нашого – така людина достойна, незалежно від віри.

80. Чому християнська церква вороже ставиться до Рідної Православної Віри?

Ми з повагою ставимося до будь-якого світогляду який навчає – Любові, Справедливості, Добру та Ненасильству. В той же час варто відмітити деякі дивні факти сьогодення і відверто про них сказати. Сучасна християнська церква давно перетворилась в збирача поборів і джерело розбрату. Якщо апостоли справді надавали допомогу людям: зцілювали руками, оздоровлювали, повертали зір, ставились до всіх людей з любов’ю та ласкою, об’єднуючи їх для добрих справ, то нинішні «душпастори» не вміють нічого окрім, як читати богослужбу та лякати карами Божими. Вони відверто пропагують ворожнечу, а часто навіть закликають до фізичного знищення іншовіруючих. Життя християнського священика дуже часто не те, щоб не є прикладом, а навпаки, викликає огиду. Розуміючи, що цього уже не змінити, що церква прогнила наскрізь ієрархи не бачать нічого іншого, як опоганити те єдине Світле, що справді допоможе духовному переродженню Слав’янського роду. Маючи недобрі думки і чиняючи підло вони вважають, що і всі інші такі самі як вони. Тому вони вигадують небилиці про диких язичників, криваві обряди та інші нісенітниці, які ніби то є в Рідній Вірі.

Окрім того, часто релігія (віра) стає інструментом держави, своєрідними рамками завдяки яким безчесні владоможці тримають своїх громадян у покорі та невіданні. Тому ми вважаемо, що ж насправді для людини добре чи зле (яка саме віра чи світогляд) має визначити сама людина.