23. Де ваші джерела, святі книги?

Джерелом Природної Віри є Род Всебог і Природа (створена ним і при ньому), ніякі книги, писання чи переписи не можуть виступати першоосновою нашого світогляду. В нас існує усне передання, безперервна лінію знань, яка зветься Радення Свароже, бо отримане від самого отця Сварога та Лади Матінки (зі Сварги Пречистої). Це усне передання нині записується волхвами в Карбах відання Покону Рода Всевишнього та друкується в книгах, щоб донести Слов’янську культуру та світобачення до найширшого кола Слов’ян. Карби відання Покону Рода Всевишнього шануються нами як світлі писання, повчання та визначальні духовні настанови. В одночас глибинно усвідомити їх священий зміст та осягнути витокову суть Віди можна лише в усній розмові з Вчителем чи Наставником та шляхом особистого радення (духовної практики). Джерело Віри, як навчає Слов’янська Віда, є в кожній людині – це серце в якому перебуває Род Всебог. Але, те джерело починає бити цілющою водою тільки тоді коли людина поєднує три шляхи пізнання істини: самопізнання себе та природи через священні стани (медитації); вивчення усного та письмового передання; слухання відаючої людини. Якщо відсутня хоча б одна з названих складових, віра вийде тільки з розуму, а серце не розкриється. Саме тому у сучасному суспільстві досі є релігійні фанатики, які проклинають інакшевіруючих, руйнують їхні святині та палять їхні книги. Знання, які не пройшли крізь серце – глухі.

24. Звідки взялись ваші волхви та жерці через 1000 років після хрещення Києва?

На протязі століть ланцюг учнівської наступності - Радення Свароже Вогнища Родового береже Святий Покон та Священну Віру-Віду Прави. Як невмируще Сонце то підіймаєтся високо вгору то занепадає. Так духовна школа Радення Сварожого протягом століть зазнає найбільшого розвитку і стає загальноприйнятною Відичною Культурою, то знову зменшує свій вплив зберігаючись у волховських, відунських, жрецьких і почасти знахарських родах. Саме завдяки родам відаючих Рідна Віра збережена і розвивається й надалі. Окрім того, духовні практики Рідної Віри, зокрема передача підчас посвяти Дару Відання та Зцілення, який дозволяе напряму спілкуватись з духовним світом, робить Рідну Православну Віру невмирущою. Боги та Духи Предків постійно обирають собі учнів серед людей, тож допоки живий хоча б один Слов'янин – Славянська Віра житиме надалі.

У нашому світогляді прийнято вважати, що Волхвами саме народжуються, а не стають в якихось офіційних академіях чи університетах. Звісно, волхв може підвищити рівень своїх здібностей, поглибити свої знання шляхом тієї чи іншої науки. Але, спочатку треба народитися волхвом, тобто досягти відповідного духовно рівня розвитку в минулих життях.

Сьогодні, в Родовому Вогнищі Рідній Православній Вірі відаючих (обрядодіїв, жреців, відунів, волхвів) визнають двома способами: якщо людина є носієм спадкових знань, тобто походить зі знахарського, відунського роду і підтверджує свої знання духовним раденням (практикою) або, людина походить зі звичайної родини, але має вроджені здібності до волхвування, тобто здійснює те саме духовне радення (практику). Під духовним раденням ми маємо на увазі уміння зцілювати руками (володіти наукою Живи), здійснювати ладування душі (душевне зцілення), відчувати і передбачати грядуще (кожен волхв робить це по своєму), тлумачення знаків, володіння обрядом та проведення постійного духовного навчання для учнів та послушників. Безпосередньо визнання, посвята і благословінняна на обрядодійство здійснюеться Колом Волхвів Родового Вогнища, на чолі з його очільником – Верховним Волхвом.