81. Чи є в Рідній Вірі людські чи якісь інші криваві обряди?

Ми відаємо, що Род Всебог це все видиме і невидиме. Отже кожна жива істота, це прояв Рода Всебога. Тому ми сповідуємо відичний кон – ненасильство. Своїх братів ми закликаємо, але не змушуємо, бо розуміємо, що не усім це потрібно, по можливості переходити до споживання тільки рослинної їжі. Тому наша відповідь однозначна - ні і ще раз ні.

Рідні Боги не потребують ні людських, ні кривавих жертв. В пожертву православні рідновіри дають тільки те, що виростили чи виготовили своїми руками: пшеницю, жито, обереги, утвор. Наша головна пожертва це праця або молитва, у нашому розумінні Род Всебог це Родитель, який закликає своїх дітей творити, а не руйнувати.

Той хто звинувачує православних рідновірів у подібній кривді напевно не розуміє, що він бачить у інших, те що є у ньому самому. Це тільки Біблія описує як стародавні іудеї приносили в пожертву своїх дітей: «І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі» (Біблія. Книга Буття 22: 2). Або: «Із плином двох місяців повернулася вона до батька свого, і він звершив над нею обітницю [приніс в жертву – авт.], котру дав, і вона не спізнала мужа» (Біблія. Книга Суддів 11: 33-39). А численні вбивства до яких спонукав іудеїв кровожерливий Ієгова навіть згадувати не варто, все це описано в біблійній книзі «Вихід».

82. Ісус Христос помер за нас на хресті, хіба ми не визнаємо цього?

Ми визнаємо те, що Христос сам сказав про свою місію в Біблії: «Я посланий тільки до овечок загиблих дому Ізраїлевого» (Біблія. Послання апостола Матвія 15:24). Він справді був Спасом, але Спасом духовного занепалого іудейського народу. Наші Предки не відвертались від Бога і не зраджували його, а жили з Богом і в Богові. Все, що здійснив Христос він здійснив для духовного оздоровлення євреїв, не для нас. В нас були свої Спаси і саме їх ми вшановуємо у серпні місяці, правда попи і ксьондзи обманюють і не кажуть про справжню суть Слав’янського свята Спасів.

Також, вченим добре відомо, що злочинців римляни вбивали не на хресті, а на стовпі. На хрест Ісуса «прибили» (тобто вигадали, що його розіп’яли на хресті) грецькі попи в V ст. н.е. Зробили вони це тому, що хрест був поширеним і шанованим знаком Прадавньої Віри – знаком Сонця. Наприклад, до цього часу в селі Монастирок (Тернопільщина) біля древнього скельного храму Слов’ян (офіційно визнаного державою Україна) стоїть жертовна плина із зображенням рівностороннього хреста, вибитим давніми рідновірами.

83. Християнству вже дві тисячі років, скільки років Слов’янській Вірі?

Насправді християнству, такому як ми його знаємо не 2000 років, а 1700. Християнство і текст Біблії був складений на Нікейському соборі в 325 р. н.е. Ми, слов’яни, повинні знати, що цей церковний Собор вперше зібрав усіх християнських священників, а наказ про його зібрання дав імператор Костянтин, який не був християнином. Імператор сповідував грецьку язичницьку віру, а християнство прийняв тільки за рік до смерти.

Саме Нікейський собор створив те християнство, яке сьогодні зветься католицизмом та ортодоксією («православ’ям»). Цей же Собор заборонив священицьке служіння майбутньому святому Миколаю, бо він прямо на соборі вчинив бійку з єпископом Арієм. Справа в тому, що на той час не існувало єдиного християнства, а було дві основні течії: ті хто визнавав Ісуса Богом і ті хто визнавав Ісуса сином Божим, таким самим як і кожна людина. На Нікейському соборі перемогли ті, хто вважав Ісуса Богом, з того часу так і повелося, що Ісус Христос не тільки син Божий, але й рівний йому у силі. Таким чином, бачимо, що християнству не дві тисячі років, а на 300 років менше.

Слов’янська ж Віра існує стільки скільки існують на Землі білі люди. Останній раз Рідні Боги повністю наново передали людям свої Заповіти 25 тис. років тому, а за нашим календарем нині 7518 рік.