138. Чи дозволені у вас дошлюбні статеві стосунки?

Будь-яка душа приходить в Яву в тілі, тобто належною до якогось роду. Це породжує, природним шляхом, обов’язок перед родом і він, цей обов’язок, не важкий і не обтяжуючий, він чудесний – продовжити рід, примножити рід, зберегти рід. І саме головне, в цьому обов’язку – зберегти, примножити та продовжити саме свій рід. Якщо допустити вільні дошлюбні статеві стосунки, то про продовження саме свого роду можна забути, або не покладати особливих сподівань.

Тисячі років тому, нашим Предкам була відкрита віда про передачу образу крові і духу, від батька до дітей. Тобто, чоловік, отець є носієм ознак свого роду, як тілесних так і душевних. Ці ознаки, через лоно жінки передає своїм нащадкам, наступним продовжувачам роду. Але, жіноче лоно має властивість, зберігати інформацію про свого чоловіка і кожна наступна дитина отримає все більше і більше ознак чоловічого роду. Це відбувається в результаті того, що зародковий епітелій, який формує жіночу яйцеклітину має здатність поглинати і засвоювати генетичну інформацію чоловіка. Простіше кажучи, жінка, яка хоча б раз прийняла в себе сім’я чоловіка буде, в залежності від духовного та тілесного здоров’я того чоловіка, передавати усім своїм нащадкам більше чи менше його душевних і тілесних ознак. Це явище назване в медицині та генетиці – телегонією, телегенезом.

Дівчина, яка вступає в дошлюбні статеві стосунки наперед визначає дітей якого роду та якому чоловіку вона буде народжувати протягом свого життя. Передача образу крові, тобто тілесних ознак першого чоловіка не завжди явна і може проявлятись мізерними частинками, або взагалі бути витісненою більш якіснішою кровю іншого чоловіка. Але… душі, які народжуватиме жінка, будуть завжди приходити з роду саме того, першого чоловіка.

Звідси наболіла суспільству «проблема батьків і дітей», нерозуміння та протистояння, здавалось би, найрідніших людей – тата і дитини. А причина досить проста – частень діти матері не є дітьми тата, не є душами з його роду. Звідти і ворожість, нерозуміння прагнень, відсутність єдности.

Тому, ми навчаємо нашу молодь берегти свою чистоту, готуватись до шлюбу, як до здійснення свого найсвятішого, найпочеснішого обов’язку перед родом. Тому, дошлюбні і позашлюбні стосунки між статями, в слов’янські культурі, виключають тілесну близькість.

139. Що мені дасть Віра Предків в житті?

Віра, це шлях в Ирій, божественний світ Ладу і Любові. Віра Предків це шлях до Любові, який передали нам Предки, шлях по якому вони уже пішли в Ирій. Життя, православний рідновір, розуміє як підготовку до смерти і наступного втілення. Всяке нове втілення повинно підвищувати духовний рівень людини, підіймати її на вищий щабель духовного розвитку. Якщо цього не відбувається – душа занепадає, спочатку втілюючись в нижчих життєвих формах, а потім взагалі розпадаючись до найменших часток, втрачаючи самоусвідомлення.

Здійснити духовний ріст, сповнити своє призначення неможливо без знання духовних законів Всесвіту. Ці закони розкриває Віра Предків, пояснює їх та навчає використовувати на своєму життєвому шляху. Чужа віра занапащає народ, веде його до духовної і тілесної загибелі, варто лише подивитись на сьогоднішніх слов’ян по крові.