102. Чи є у вас монастирі та монахи?

У звичайному розумінні у рідновірів немає ні монастирів, ні монахів. Відречення від продовження роду Слов’нська Віра вважає великою Кривдою. Чоловік і жінка народжені для того аби за звичаєм і поконом зійтись і породити життя. Ті хто проповідують безшлюбність – є богоборцями, поборниками закону Природи. Придушувати людське єство означає придушувати частинку Бога, яка є в людині, не приймати себе таким, якими нас народив Бог. Як наслідок, сучасну церкву періодично потрясають скандали сексуального характеру. Причина звичайно не тільки в монашестві, але саме воно до того найбільше спричинилось.

В той же час у нашому Слов’янському відичному звичаї, є поняття скитів – духовних, навчальних центрів, де рідновіри можуть проживати по декілька років. Там вони навчаючись духовній мідрості та готуються для якісного виконання своєї варнової ролі у суспільстві (відаючого, витязя і т.д), тобто, по суті розвиваються і здобувають професію.

Свята та обрядит слов’янської віри

103. Скільки коштує присутність на святі?

Безкоштовно. Наші свята відкриті для усіх праведних людей і тих, хто хоче таким стати пізнаючи Віру Предків.

104. Що треба мати з собою для участі в святі?

Родовий (народний) одяг; зерно жита чи пшениці для треби; ріжок чи чару для причастя водою або сурицею (молоко розведене медом); за можливістю, пожертвування на громаду або обрядодію.

105. Що заборонено на святі?

Порушувати правила які оголошує жрець перед обрядом, перешкоджати проведенню обряду, приносити та вживати дурне (алкоголь), курити, по-панібратське поводитись.

106. Я хотів би пройти обряд очищення та ім’янаречення, що для цього потрібно, скільки це коштує?

Щоб пройти обряд Радення (очищення та ім’янаречення) потрібно опанувати Науку Рідної Віри в наших Школах, які проводяться при всіх громадах Родового Вогнища Рідної Православної Віри. Якщо готуватись самотужки, слід осягнути те, що викладено в книгах «Покон Рода Всевишнього. Суть 1-2», «Відичне Православ’я: наш шлях до Бога», «Родосвіт. Кармічне зцілення душі й тіла», «Жива – енергія життя» а також знати календар свят Слов’янської Віри.

Для самого обряду знадобиться: родовий одяг, нагрудний оберіг-Алатир (восьмиконечна зірка), мак, мед, молоко, зерно жита чи пшениці, старий одяг для спалення, пожертва обрядодію. Ніякої ціни обряд Радення не має, кожний Слов’янин жертвує аби підтримати розвиток Рідної Віри, стільки скільки ваги це священнодійство має в його особистому житті.

107. Які відмінності між людиною, яка пройшла ім'янаречення, і яка не пройшла. Чи можна бути рідновіром без посвяти, а просто вірити в Рода, Перуна та інших Богів? в чому суть посвяти?

Відмінності між такими людьми світоглядні, ззовні люди можуть нічим не різнитись, за виключенням того, що православні рідновіри в побуті використовують родовий одяг. Перше, Слов'янин який пройшов ім’янаречення отримує слов’янське ім’я та, за бажанням, офіційно вписує його в свій паспорт громадянина. Друге, слов'янин стає не тільки по крові, а й по вірі нащадком Рідних Богів. Третє, слов'янин народжується в духові, тобто приймає Духовного вчителя і з цього часу, крім родителів кровних, має й родителів духовних. Четверте, слов'янин отримає дар зцілення Живою, який допомагає йому оздоровлювати себе та своїх родичів. П’яте, слов'янин стає в цілісну лінію передання знань, які прийшли до нас від Рода Все бога та Рідних Богів, стає носієм Радення Сварожого.

Бути рідновіром без посвяти можна, вірніше без формальної посвяти. Бо саме прийняття Слов’янської Віри є переродження в духові, смерть старої сутности та народження нової. Є велетні духу, Вчителі та Спаси, які (але те досить рідко трапляється) отримують посвяту від самих Богів, вони стають Поконоколінниками. Тими хто відроджує призабуту суть Покону Рода Всевишнього. Такими, до прикладу, були Праотець Богумир та Праматір Славуня, які отримали знання не від Учителів, а від Світлих Богів Прави.

Якщо серед нас є такі велетні Духу, автор висловлює щиру радість, бо це означає досить скоре відродження величі та слави роду. Та, здійснюючи невеличкий аналіз, стає зрозумілим, що відмова від Духовних вчителів є ознакою зовсім іншого явища ніж велич Духу. Ці явища звуться - гординя та зневіра, кривди, що роз’їдають силу і єдність роду.

Посвята – це ворота, які неможливо оминути на своєму духовному шляху. І питання стоїть лише в тому свідомо ми обираємо своїх Учителів, чи вони приходять до нас поза нашим свідомим бажанням. Посвята є необхідним переродженням душі в духові, посвята – смерть старого та народження нового. Неможливо потрапити в інститут не здавши вступні іспити, неможливо потрапити у військо не пройшовши курс молодого бійця. Або ж, ті інститути чи військо не є справжніми.

Рідна Православна Віра це наш духовний шлях, а не рольова гра, яка завершується за певним сигналом і людина повертається в звичайний стан. Нажаль, але й в Рідну Віру прагнуть приходити такі слов’яни для яких Віра Предків спосіб самореалізації, компенсації соціальних та професійних не успіхів. В таких людей Слов’янська Віра ніколи не потрапляє в сім’ю, професійну діяльність, особисте життя, для них Рідна Віра тільки на капищі чи в громаді рідновірів, не більше.