93. В мене усі родичі християни, я їх люблю, як мені бути адже я рідновір?

Потрібно й надалі любити та поважати своїх родичів, адже це ваші рідні душі. Намагатись переконати родичів у правильності Рідної Віри не потрібно. Такі дії тільки викличуть протидію і нерозуміння. Вашою найкращою поведінкою буде успішна реалізація себе і допомога роду. Ви маєте любити і поважати своїх родичів і своїм добрим і праведним прикладом (ділами) доводити мудрість і красу Відичного Православ’я. Тільки гідні плоди, можуть стати найкращим підтвердженням дієвості світогляду Рідної Православної Віри.

94. Якщо я рідновір, а покохав християнку, як бути?

Покохавши слов’янку, християнку чи атеїстку слід розуміти, що ми прийшли у цей світ щоб знайти свою духовну половинку, ту єдину чи того єдиного з яким нам суджено прожити. Ось це є у стократ важливіше ніж те, якого віросповідання дівчина або юнак. Величезної ваги грає те чи справді кохаємо ми, а чи лише закохані. Почасти ці почуття практично неможливо відрізнити.

Якщо ж торкатись зовнішнього боку цієї ситуації, то в усіх відичних народів прийнято, що наречена має перейти в ту традицію, в якій перебуває її жених. І якщо ваша наречена вперто відмовляється це зробити, ви маєте підставу аби замислитись чи справді це ваша духовна половинка. Адже, жінка, після певного життєвого періоду, тримає зв'язок з небом через свого мужа, тому цілком довіряє йому обрати шлях до Неба. Точно так само муж тримає зв'язок з землею через свою дружину, атому повністю довіряє їй у справах тілесних (матеріальних).

Буває і навпаки, коли рідновірка покохала християнина, або стала рідновіркою знаходячись у шлюбі. У такому випадку дівчина, жінка, своєю жіночністю, добротою, лагідність, мудрістю, допомогою у його чоловічих справах має показати нареченому, або чоловіку силу, красу і мудрість Рідної Віри. Бачачи добро і підтримку як наслідок рідновірського виховання, він сам потягнеться до кращого і праведнішого буття. Коли ж цього на протязі тривалого часу не станеться ви маєте послухати і вчинити так, як підкаже ваше серце і сумління.

95. Деякі вчені та християнські священики вважають, що дзвін позитивно впливає на здоров’я людини. Чи є дзвони в Рідній Вірі?

Так, в Рідній Православній Вірі використовуються дзвони, це можна робити повсякдень, а особливо на свято Рахманського Великодня. Ніяких дзвонів в християнській ортодоксальній церкві не було, цей звичай був запозичений від народів Європи. Справді, існують наукові дослідження, які доводять, що дзвін має здатність знешкоджувати своїми звуковими потоками різноманітні лихі явища, як хвороби тілесні так і духовні. Рідна Віра цілком поділяє такі погляди.

96. В християнстві є поняття «святої води», яка отримується шляхом читання молитви. Чи є «свята вода» в Рідній Вірі?

Первісно в християнстві чудесним способом отримувалась не вода, а вино (Від Івана: 2,9). До цього часу через церкви здійснюється освячений геноцид Слов’ян – привчання прихожан до алкоголю, яким священики щонеділі причащають віруючих.

Звичай освячення води християнські попи запозичили у відичних народів. Тут, на Слов’янщині, вони приліпили до стародавнього свята Водосвяття (06 січня), завершення 12-денної Коляди, день хрещення Господнього. Але ще ніхто і ніколи не довів, що Ісус Христос прийняв хрещення 06(19) січня. Натомість, саме на цю дату припадає завершення Йоля у скандинавів – 12-денного свята відродження Всесвіту; 06 січня давні єгиптяни святкували початок весни. Ці свята так чи інакше були пов’язані зі стихією води – символом народження життя.

Дотримуючись давнього Звичаю, православні рідно віри, 06 січня відзначають Водосвяття або Яр-Дана, день вшанування стихії води, уособленої Богинею Даною. Саме від неї походять імена наших рід Дон, Дніпро, Дністер, Дунай.

В цей день жерці та волхви проказують слави Богині Води, освячують воду у озерах та ріках калиновим узваром, який символізує сонячну снагу (енергію). Ярданська вода справді має цілющі властивості і може простояти досить довго не псуючись. Купання в крижаній січневій воді приносить тілу бадьорість, оздоровлення, а душі неймовірну радість.

Окрім того, у Відичному Православ’ї є звичай молитовно закликати Живильний Дух Божий (Живу) і просочувати ним воду, роблячи її Живою (святою), у цьому наші звичаї подібні.