108. Ви займаєтесь реконструкцією давніх обрядів, ви граєте в рольові ігри?

Більшість обрядів Слов’янської Віри збережені в нашому народі, окремі в родах відаючих, а отже реконструкції не потребують. Тільки деякі обряди доводиться справді відтворювати Духовним провідникам, які мають відповідну посвяту та рівень знань. Знаходячись у Священних Станах вони говорять з Богами, а ті повідають, що як і коли має бути зроблено. Деколи, для осягнення аналогії, можуть використовувати для цього загальноарійську відичну культуру (літературу).

Рольові ігри ми не практикуємо. Хоча, все наше життя є не більше ніж роль, яку обрала душа перед втіленням. Тому, в духовному, священному розумінні усі ми граємо велику рольову гру під назвою життя.

109. У вас храми чи молитовні доми?

Суть не у назві, а в наповненні поняття. Слов’яни називають свої святомісця храмами, капищам і святилищами. Відичні храми є одним з видів священних місць в Рідній Православній Вірі. Вони будуються на капищах, рідше святилищах.

Храми зводяться для того, аби утримувати на землі та обдаровувати людей силою й снагою Рідних Богів, якогось з Рідних Богів, якому присвячений храм. Саме слово „храм” в старовину вимовлялось як „грама” і перекладається: „місце, де живе вогнищанин”, „місце де живе старшина роду”. Від цього слова походять й інші слова: „громада” – спільнота вільних людей; „хором” – житло вільної людини. В Індії дотепер село називають „грама”. Відтак православні під словом „храм” розуміють „місце, де славлять Богів вільні вогнищани”.

Є різні види храмів, що зводяться Русинами.

Храм роду (малий храм): його основа (фундамент) викладається у вигляді обрису Прародителя Мира, так як будували в часи Антського царства. Посередині храму викладається яйцеподібний вогонь-жертовник, що символізує зародження життя. В главі ставиться кумир чи чур. Вхід у храм – із західного боку, лик Бога обернутий на захід, поверх позад нього обов’язково повинне бути якнайбільше вікно, так аби вранішнє сонце освітлювало храм і верхівку кумира (чура).

Соборний храм: основа викладається у вигляді рівностороннього Хреста-Олатиря. Рівно посередині Хреста-Олатиря викладається кам’яний жертовник-требище, де в разі потреби може розпалюватися вогнище.

Вхід у храм розташовується з Заходу, в цій частині пелюстки-хреста стоять кумири Велеса та Макоші, відповідно одесную (праворуч) та ошую (ліворуч). В північно-західній частині ставиться малий жертовник для вогнів (свічок), що розпалюються за упокій душ Предків. Ставиться він там, оскільки це місце відповідає в Колі Сварожому (що символізує собою Хрест-Олатир) часу Велеса, передріздвяним дням - найтемнішій частині Кола, найнижчій точці Сонця-Дажбога.

В північній стороні ставиться кумирниця Темному Триглаву – Чорнобогу, Мороку і Марі, уособленню таємних сил. В північно-східній стороні – малий жертовник за продовження роду. Ставиться там, оскільки це місце в Колі Сварожому відповідає часу Лелі та Ярила – Богів, що є джерелом продовження роду.

Східна пелюстка (частина хреста) відділяється брамою арочного типу, на якій зображаються події з минулого нашого роду. За аркою встановлюється кумир Рода-Породителя. Кумир у будні заслонений рушниками-гардинами, а відкривається на свята та під час Православлення чи інших обрядів, які того потребують. Перед кумирницею, якраз у брамі, стоїть стіл-жертовник, на якому стоїть обрядовий Олатир, Карби, земля, вода та трави для окурювання. У південно-східній частині стоїть малий жертовник, де палають вогні (свічки) усім Богам. Ставиться там, оскільки відповідає в Колі Сварожому часу Живи та Купайла, себто Силі Світла Рода Всевишнього та очисного вогню віри – найвищій точці Сонця-Дажбога.

Південна пелюстка (частина хреста) присвячується Світлому Триглаву: Білобогу, Сварогу та Ладі, там стоять їхні образи (кумири). В південно-західній частині храму ставиться малий жертовник для вогнів (свічок) за багатство роду. Ставиться там, оскільки це місце відповідає в Колі Сварожому часу Сивого Яра – втіленню духовно-тілесних благ та статків.

Загалом храм відображає собою образ світоустрою: західна пелюстка – Нава, північна та південна – Ява, східна – Права. У священних гаях, лісах, біля озер та рік кумири й чури не ставляться, оскільки самі ці природні місцини являють лик Рідних Богів.