91. В ісламі та християнстві існують суворі норми щодо одягу жінки та її поведінки, чи існує для Слов’янок, згідно Відичної традиції, такі самі норми або жінка може вдягатися як їй заманеться?

В слов’янській культурі існує здоровий глузд, а не суворість щодо чоловічої чи жіночої статі. Здоровий Глузд каже нам, що жінка це оберіг народу, берегиня цноти та чистоти. Тому її зовнішній вигляд безперечно підтверджує це переконання і випливає з природи самої жінки. Наш Звичай каже, що духовність і багатство дівчини/жінки виражається станом її волосся, одягу та господарства. Тому, слов’янська жінка намагалась уникати підрізання волосся, носила спідниці і ніколи не гачі (штани), які блокували її зв'язок з Матір’ю-Землею, тримала хатнє господарство в ладу.

У суспільних відносинах чоловік та жінка рівноправні, слов’янська культура відкидає зверхність статей одна над одною, але, ми так само твердо переконані, що у чоловіка та жінки різне призначення. Тому, по суті своїй вони по-різному ставляться до одиних і тих самих речей. Та, саме ця різність ставлення робить з них одні єдину істоту Рода-Рожанича. Те в чому слабка жінка – сильний чоловік і навпаки, таким чином дві половинки однієї душі, якими є чоловік та жінка, творять одну могутню душу.

92. Чому в християнському календарі багато свят схожих на Слов’янські?

Християнство виникло, як відгалуження іудаїзму, народної віри іудеїв (євреїв, жидів). Але, відцуравшись формально від іудаїзму, воно повинне було шукати чим наповнити ту пустку в обрядах, яка виникла після відмови від іудейських обрядів (а також і календаря). Християнські попи почали запозичувати (красти) всі найпопулярніші в стародавньому світі символи, обряди та свята, оголошуючи їх своїми.

Наприклад, мало кому відомо, що хрести були зображені на шоломі грецького героя Ахілеса, хоругви римських легіонів ще в дохристиянські часи увінчувались хрестами, єгиптяни ще за кілька тисяч років до народження Христоса використовували в своїй релігії хрест, коли Шліман досліджував Трою та знайшов тисячі амулетів прикрашених хрестами, на вівтарі слов’янського дохристиянського печерного храму в с. Міжгір’я Тернопільської обл. зображено хрест, скіфи і сармати задовго до виникнення християнства вклонялись мечу встромленому в землю (хресту). Натомість, історія просто мовчить, що римляни ніколи не розпинали на хрестах, для цього використовувався або звичайний стовп, або конструкція, що нагадує літеру «Т». Хрест був введений в християнстві тільки в V ст., до цього Ісуса зображали як агнця, овечку.

Понтифік, титул папи Римського, це насправді титул «язичницького» верховного жерця Риму. Ватикан, назва католицької держави в місті Рим, насправді назва гори де проходили язичницькі обряди гадання, передбачення майбутнього. Мітра, круглий головний убір християнських архієреїв, походить від імені іранського бога сонячного диску – Мітри.

В перших християнських храмах ніколи не було дзвонів, цей звичай вони запозичили від язичників Європи. Ніяких ікон та статуй святих в християнських церквах до V ст. не було, цей звичай був запозичений у язичників. Ніяких хрестів на молитовних домах та літургій в перших християн не відбувалось, цей звичай був запозичений у язичницьких народів. Чотириста років євхаристія у християн виглядала як звичайна вечеря. Сім «святих» таїнств були введені попами тільки у XIII ст., до того у християн було тільки хрещення і причастя.

Все це робилось керівниками християнської церкви для того, щоб якнайшвидше залучити до свого «лона» відичні народи. Прийшовши на Русь вони поводилось так само як і в попередні віки: щоб залучити до християнства використовували звичні назви обрядів та свят. Саме так виникло «народне християнство», тобто слов’янсько-християнське двоєвір’я з його календарем свят. А ще є таке, що церковники навмисно не наводять справжніх назв своїх свят, використовуючи народі, які взяті із Слов’янської Віри. Нижче, для зручності я в таблиці покажу як попи своїм святам дали слов’янські назви, для багатьох з нас церковні назви стануть вперше відомими.

Справжня церковна назва	Вкрадена або змінена на слов’янський толк назва
Обрізання Господнє	Щедрий вечір, Маланка
Хрещення Господнє	Водохрещі, Ор-Дана
Стрітення Господнє	Громниця, Зимобор
Обретіння чесної глави Іоанна Хрестителя	Обернення (птахів)
Сорок Святих Мучеників	Сорочини
Вхід Господній в Єрусалим	Вербна неділя
Поминання усопших	Радуниця, Проводи
Світле Христове Воскресіння, Пасха	Великдень
Собор Архангела Гавриїла	Благовісник
День Великомучениці Ірина	Ярина
День Святої Трійці	Зелені Свята
Різдво чесного славного пророка, предтечі і хрестителя Господня Іоанна	Івана (Яна) Купала
День святого мученика Пантелеймона	Паликопа
День Преподобного мученика Силуана	Свято Сили
День Семи мучеників Маккабеїв	Маковія, Перший Спас (Мир)
Преображення Господнє	Спас яблучний, Другий Спас (Богумир)
Пророка Михея	Миха
Успіння Пресвятої Богородиці	Пречиста, Спас хлібний. Третій Спас (Дажбо)
Свято Всічення голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана	Головосіки
Різдво Пресвятої Богородиці	Друга Пречиста
Воздвиження чесного і животворного хреста Господнього	Здвиження Землі
День великомученика Димитрія Солунського	Осінні діди.Поминання Предків
Введення в храм Пресвятої Богородиці	Введення, Третя Пречиста
Різдво Господа Ісуса Хреста	Коляда

З цієї таблиці можна побачити і зрозуміти, що назви свят були вкрадені християнами із Слов’янської Віри або переінакшені так щоб мало відрізнятись від слов’янських назв.