87. Чи є у вас якісь чуда, як у християн: чудотворні ікони, святі мощі?

Наука Рідної Віри каже, що сила Духу до кінця не вивчена людиною і пізнається вона тільки в раденні (практиці). Є одна Східна притча, про молодого послушника, якого матір попросила принести їй з далеких країв мощі відомого святого. Мати вірила, що ці мощі допоможуть їй зцілитись від важкої недуги. І ось, відбувши своє навчання, юнак повертався додому, на півдороги він пригадав материне прохання, і засмутився, адже не виконав прохання рідної людини. Не бажаючи завдавати болю ненці, він підібрав собачого зуба, що валявся на узбіччі шляху, видаючи його за зуб того самого святого. Побувши кілька днів вдома юнак рушив у мандри проповідувати знання Бога, залишивши матері удаваного святого зуба, який вселив у матір велику надію. Полишивши рідну домівку чоловік на кілька років пішов у мандри. І ось, коли минуло більше десяти років, він знову повернувся у рідне село. І, о диво, ще на великій відстані він побачив подивугідний храм, що височів у його селі. А шляхом, разом із ним, мандрувало до села багато паломників. «Куди ви прямуєте, люд добрі?» - запитав чоловік. «О, добродію, хіба ти не знаєш? Багато років тому один милосердний послушник приніс святого зуба з далеких країв, з того часу зуб оздоровив і зцілив тисячі прочан». Тоді чоловік здогадався про який саме зуб йде мова.

Ця притча показує, як віра людина, наснажена волею сама творить чудо. Справа не у іконах, і не в мощах, а в тому, якого значення і скільки любови та волі вкладає душа (людина) в ці святощі. Подібні святі предмети є в усіх без виключення релігіях, вони говорять не на користь якогось віровчення, а про силу віри і волі людини, як такої.

Християнство тут не є першовідкривачем. Чудотворні речі існували і існуватимуть доти, доки душі перевтілюватимуться на Землі-Макоші. Це не залежить від віросповідання, а тільки від щирості і волі які ми вкладаємо в свою віру.

Що стосується безпосередньо Слов’янської Віри, то ми маємо цілющі джерела, цілющі гаї та ліси, могили предків на яких людину осягає прозріння. Християни, до цього часу, використовують чудотворні образи наших Богів, називаючи їх своїми християнськими назвами. Наприклад відбиток ступні Берегині (скіфської Табіті) шанується в Почаївській лаврі, як слід Марії, Матері Ісуса Христа; лик Спаса Колодія, в с. Міжгір’я (Тернопільська обл.), як лик Ісуса Христа; навіть сам образ розіп’ятого Ісуса, якого, як відомо було прибито до стовпа, а не до хреста, є пристосування до образу князя Божа, розіп’ятого готами саме на хресті.

88. Русини з легкістю прийняли християнство в 988 році християнської ери, значить воно їм подобалось?

Це одна з ганебних історичних вигадок, громадянська війна християн та слов’ян тривала на Русі не менше 300 років після хрещення Києва. Ось що пише про прийняття християнства Київський митрополит Ілларіон (Огієнко): "Охрещення Русі, яке зробив князь Володимир у 988 році, не було добровільним" [Дохристиянські вірування українського народу. – С. 313.]. Не довіряти думці головного християнина України, в цьому питанні підстав немає.

Продовжити слова І.Огієнка потрібно висновками зробленими сучасним російський істориком Л.Прозоровим: в результаті карально-хрещенських акцій київських та удільних князів на початок ХІ ст. було винищено 28,9% населених пунктів Русі [Див. "Древняя Русь. Город, замок, село" - М., 1985, - С. 50]. Тобто, третина слов’ян Русі були знищені в ході насильницького хрещення. Хай слова Лева Прозорова ще раз і ще раз западуть у серце кожному читачеві: пам’ятайте про них, пам’ятайте про третину нашого народу закатованого во ім’я палестинського бога.

Потрібно трохи нагадати з яких причин і як приймали хрещення русини:

В літо 6496 (988)… Потому відправив Володимир по всьому городу сказати: «Якщо не навернеться хто завтра на ріці – багатий чи убогий, бідняк чи раб – ворогом мені буде»

Літопис Руський за Лаврентіївським списком.

…тисяцький новгородський Угоняй, їздив повсюди і кричав: "Ліпше нам померти, ніж Богів наших дати на поталу."

Іоакимівський літопис. Древній текст в кн. Татіщєва В.Н. «История Российская», - 1т. М., 1963.

І прийшли многі, а тих хто не хотів хреститися воїни притягали і хрестили, мужів вище мосту, а жінок нижче мосту.

Іоакимівський літопис. Древній текст в кн. Татіщєва В.Н. «История Российская», - 1т. М., 1963.

В літо 6579 (1071)… Вони [християни] ж, схопили їх [волхвів], убили їх і повішали на дубі.

Літопис Руський за Лаврентіївським списком

В літо 6579 (1071)…Гліб же, вийняв топір, разрубав волхва, і упав той мертвим.

Літопис Руський за Лаврентіївським списком

В літо 6735 (1227)… привели волхвів на двір мужів Ярославових, і склали великий вогонь на дворі Ярослава, і зв’язали волхвів всіх, і кинули в вогонь, і тут вони всі згоріли.

Ніконовський літопис

Градники назад скрутили руки волхвові Дудикові, а єпископ Лука (Федір) ... "медляно почав відрізати вуха і носа".

Н.И. Костомаров, "Книга Третья" - СПб, 1904 - С. 371.

Не бажаючих хреститися було дуже ба­гато в Києві, і взагалі по всій Русі. В самому Києві поліційний нагляд (...) був настільки сильний і дійсний, що небажаючі хреститися не могли сховатися і примушені були — або по­неволі хреститися, або рятуватися втечею, або (...) підлягти смертній карі

Е. Голубинский. История Русской церкви – М., 1901 р. - Т. 1, - С. 175

Наведені уривки з історичних джерел та праць визнаних істориків свідчать, що хрещення Русі було процесом тривалим і кривавим, і є нічим іншим я громадянською війною спровокованою зрадниками Віри Предків. Нажаль вона триває і досі…