Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
порівняльно конституційне право лекції.doc
Скачиваний:
122
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
1.85 Mб
Скачать

3.Повноваження глави держави.

У різних сферах державної діяльності глави держав наділяються загальними повноваженнями, які можна розбити на декілька груп:

  1. представницькі повноваження (всередині і за межами країни):

  • право підпису міжнародних договорів;

  • право безпосереднього звернення до глав іноземних держав та урядів;

  • призначення дипломатичних представників;

  • здійснення акредитації представників у зарубіжних країнах;

  • виступ з офіційними зверненнями до парламенту та посланнями до нації. Наприклад в США щорічні послання Президента розглядаються як виклад політичної прогарами урядової діяльності на майбутній період.

  • в деяких країнах до повноважень Президента віднесено оголошення війни і підписання мирних договорів.

  1. повноваження пов’язані із управлінням справами держави:

  • в законодавчій сфері:

  • право скликання сесій парламенту, в тому числі надзвичайних сесій;

  • право дострокового розпуску парламенту;

  • законодавча ініціатива (в США Президент такого права немає);

  • право вето на законопроекти;

  • опублікування законів;

  • право звернення в органи конституційного контролю щодо конституційності того чи іншого акту;

  • в сфері виконавчої влади:

    • призначення глави уряду і прийняття його відставки;

    • участь у Формуванні уряду;

    • вирішення стратегічних питань військового управління, як військовим головнокомандуючим збройних сил;

    • введення особливих режимів управління (у федеративних державах);

    • видання власних нормативних актів (у країнах з парламентською формою правління вони часто потребують контрасигнатури).

  • в судовій сфері:

  • призначення на судові і вищі судові посади;

  • сприяння у виконанні рішень судів;

  • та інші.

  1. Повноваження з конкретизації правового статусу особи:

  • вирішення питань громадянства;

  • надання політичного притулку;

  • здійснення права помилування та пом’якшення покарання;

  • здійснення нагород;

  • присвоєння почесних, спеціальних і вищих військових звань.

  1. Надзвичайні повноваження:

  • проголошення надзвичайного стану, в зв’язку із чим глава держави вправі приймати акти, які мають силу закону.

Що стосується повноважень глав держав конкретних країн, то вони відрізняються, залежно від форми правління в тій чи іншій державі.

  • В президентських республіках формує склад уряду, який є йому підзвітний (США, Аргентина, Мексика, Венесуела). Система влади побудована на принципі чіткого розподілу компетенції гілок влади, тому президент не може розпустити парламент, а парламент не може відправити у відставку уряд, сформований президентом.

  • У президенсько-парламентських республіках глава держави пропонує склад уряду і кандидатуру прем’єр-міністра, які затверджується Парламентом. Силові міністри і міністр внутрішніх справ підзвітні президентові. Він не є главою виконавчої влади, а розглядається як арбітр у суперечках між іншими гілками влади та державними органами. (Франція, Португалія, Росія).

  • У парламентській республіці роль президента зводиться до представницьких, церемоніальних функцій, президент лише формально затверджує політичні рішення, прийняті урядом чи парламентом. Глава держави не впливає на склад і політику уряду, який підзвітний Парламенту.

  • В абсолютній монархії монарх наділений всією повнотою влади. Посада прем’єр-міністра якщо і є, то її займає як правило один із ближніх родичів монарха.

  • В дуалістичні монархії повноваження монарха також досить широкі, він підбирає і назначає міністрів, очолює уряд, але завжди є ще посада прем’єр-міністра.

  • А в конституційній монархії монарх наділений найменшими повноваженнями. Склад уряду визначається парламентською більшістю, кандидатури міністрів підбирає лідер партії. Королівською прерогативою є так звані «сплячі повноваження» - розпуск парламенту, відставка прем’єр-міністра, введення військового стану. Він лише підписує акти, підготовлені парламентом. Право вето щодо законів парламенту передбачено не за всіма монархами (Японія, Іспанія), а якщо й передбачено, то практично не застосовується.

  • Наприклад, хоча король Великобританії має право вето щодо законів, прийнятих парламентом, але вже три століття таке право ним не застосовується.