2. Основи правового статусу особи

Конституція 1988 року надала правам і свободам виключне місце. Їм присвячений спеціальний другий розділ, який має назву "Основні права і гарантії". Цей розділ включає кілька глав: 1 — "Про індивідуальні і колективні права і обов'язки"; 2 — "Про соціальні права"; 3 — " Про громадянство"; 4 — "Про політичні права"; 5 — "Про політичні партії".

Конституція закріплює принцип рівноправності індивідів. У ній говориться про традиційні аспекти рівноправності перед законом, незалежно від статі, раси та національності, а також незалежно від професії, освіти та інших характеристик особи.

Особливо широко представлені в Конституції норми соціально-економічних прав, котрі також поширються не тільки на громадян Бразилії. До них відносять право на працю, відпочинок, освіту, охорону здоров'я, соціальне забезпечення, соціальний захист. Особливу групу соціальних прав складають права трудящих. Сюди відносяться право на страйки (робітники самі приймають рішення про час страйку і про свої вимоги), право на створення профспілок, право трудящих на 13-ту заробітну плату до Різдва, на участь в управлінні підприємствами і участь в розподілі прибутків, право на соціальне забезпечення. Окремо йдеться про права пенсіонерів: пенсія не повинна бути нижча за прожитковий мінімум, вона повинна підвищуватися з урахуванням інфляції, пенсіонер також повинен отримувати 13-ту пенсію наприкінці року.

3. Вищі органи державної влади

Національний конгрес. Статус бразильського парламенту — Національного конгресу — визначено в главі 1 "Про законодавчу владу" розділу IV Конституції країни.

Національний конгрес складається з двох палат: Палати депутатів (513 осіб), яка є органом загальнонаціонального представництва, і Федеральний сенат (81 сенатор) — палата представництва суб'єктів федерації.

Нижня палата Національного конгресу — Палата депутатів обирається терміном на чотири роки за пропорційною виборчою системою, у виборах бере участь населення федеральної території і федерального округу на рівних підставах. У результаті використання пропорційної системи виборів у палаті депутатів представлені кілька партій, більшість з яких має невелике представництво.

Сенат складається з представників штатів і федерального округу, сенаторів і їх заступників (по три сенатори і по два заступники кожного сенатора). Території в сенаті не повинні бути представлені.

Правове положення депутатів, сенаторів та їхніх заступників відповідає принципам парламентаризму (вільний мандат, імунітет, індемнітет). Кожна палата створює свої керівні та внутрішні органи, приймає свій регламент; крім того, існує ще спеціальний регламент засідання обох палат.

Чинна бразильська Конституція спеціально встановлює повноваження Національного конгрессу, які розподіляються на дві групи повноважень.

Перша група — це такі повноваження, які Національний конгрес вирішує із санкції Президента (система податків, збір і розподіл прибутків, державні фінанси, кордони, власність Союзу, чисельність Збройних сил, національні плани, тощо). Реалізуються ці повноваження в основному через закон.

Друга група — це виключно повноваження Національного конгрессу (рішення про міжнародні договори, дозвіл Президенту на певні дії, пов'язані з питаннями зовнішньої політики та оборони, схвалення декрету про стан захисту або федерального втручання, заборона нормативних актів виконавчої влади, які виходять за рамки регламентної влади або делегованого законодавства, і т. ін.). Значна частина цих повноважень реалізується через індивідуальні акти.

Крім повноважень Національного конгресу в цілому Конституція визначає також виключні повноваження кожної з його палат.

Виконавча влада. Виконавча влада належить Президентові республіки, котрому допомагають міністри, (ст. 76 Конституції). Ради міністрів як особливого органу в Бразилії не існує. Як і в США, міністри створюють Кабінет, який працює під головуванням Президента і є його дорадчим органом.

Президент обирається терміном на чотири роки прямим голосуванням громадян, за мажоритарною системою абсолютною більшістю тільки на один термін і в подальшому він не може бути обраний на цей пост протягом усього життя. Разом з Президентом обирається Віце-президент, кандидатуру якого висуває та сама партія. Обрання Віце-президента на другий термін також не передбачено. Якщо Президент не може виконувати свої обов'язки, його послідовно заміщують Віце-президент, головуючий Палати депутатів, Сенату, Федерального верховного суду.

Виходячи з особистих повноважень Президента, які, до речі, ширші, ніж у Президента США, він самостійно призначає міністрів, керує всією федеральною адміністрацією, підписує і опубліковує закони, має право вето, видає декрети і регламенти у сфері виконавчої діяльності, видає акти, які мають силу закону, керує відносинами з іноземними державами, підписує міжнародні договори (однак ратифікує їх Парламент).

Президент — верховний головнокомандуючий: він призначає офіцерів. Разом із Сенатом він призначає членів Федерального верховного суду, Генерального прокурора, генерального аторнея (свого роду "державного" адвоката), голову Центрального банку і деяких інших високих посадових осіб, частину членів Ради республіки.

Поряд з Віце-президентом і міністрами Президенту допомагають у роботі два важливих дорадчих органи: Рада республіки та Рада національної оборони.

Рада республіки — це вищий консультативний орган Президента республіки. До його складу входять Віце-президент республіки, голова Палати депутатів, голова Федерального сенату, лідери більшості та меншості в Палаті депутатів і в Сенаті, міністр юстиції, а також шість відомих громадян, два з яких призначаються Президентом республіки, два — обираються Федеральним сенатом і два — Палатою депутатів. Усі вони призначаються і обираються терміном на три роки без права перепризначення або переобрання.

Рада національної оборони являє собою консультативний орган Президента республіки з питань, пов'язаних з національним суверенітетом і захистом демократичної держави. До складу Ради входить Віце-президент республіки, голова Палати депутатів, голова Сенату, міністр юстиції, міністр оборони, командуючі Військово-морськими, Сухопутними та Військово-повітряними силами, голова військового кабінету Президента республіки, міністр зовнішніх зносин, міністр планування. Рада обговорює питання національної безпеки, оборони і висловлює своє бачення проблеми при введенні надзвичайних заходів оборони країни.