2. Порядок заміщення глави держави у зарубіжних країнах.

кастильська (Великобританія, Данія, Іспанія, Нідерланди)

• жінки не виключаються з черги престолонаслідників, але перевага все ж у чоловіків, тобто молодший брат виключає з черги старшу сестру;

1. скандинавська (Швеція)

• право на престолонаслідування мають і жінки, і чоловіки.

1. австрійська (існувала в минулому, на практиці за останні століття ця модель не застосовувалась)

• жінки могли спадкувати трон при умові, що у всіх поколіннях даної династії немає чоловіків

1. Мусульманська - система престолонаслідування у арабських державах має свою специфіку

• Трон спадкується не певною особою, а правлячою сім’єю, яка сама вирішує, хто з родичів займе престол. Наприклад в Кувейті на престол може бути призначений будь-який син монарха;

• є країни, в яких на престол може бути призначений будь-який родич монарха.

1. племінна

• монарха призначає племінна рада з числа синів покійного вождя (Свазіленд).

1. особливості спадкування престолу існують в Непалі, Бутані та деяких інших країна, коли трон хоча і спакується певною династією, але король за життя визначає майбутнього спадкоємця, не обов’язково старшого сина.

2. обрання монарха

• є країни, в яких монархи обираються (Малайська Федерація).

Для обрання на посаду президента до кандидата висуваються певні умови:

• громадянство держави, при чому в деяких країнах є вимога про те, що кандидат повинен бути не натуралізованим громадянином, а народженим в даній країні чи від громадян цієї країни;

• досягнення певного віку (як правило 35 років, але наприклад в Нікарагуа – 25 років, Венесуела – 30 років, Китай – 45 років; Італія – 50 років), інколи встановлюється і верхня межа віку – наприклад, в Намібії – 65 років;

• певний термін проживання в даній країні – в Болгарії – 5 років, в США – 14 років, в Грузії – 15 років;

• можуть ставитися й інші вимоги, наприклад до кандидата в президенти Нігерії ставиться вимога про наявність середньої освіти, в Терції, Азербайджані – вищої освіти, на Філіппінах кандидат повинен вміти читати і писати.

Кандидат в президенти може бути висунутий:

А) групою виборців (наприклад, не менше 500 осіб в Франції, але вони повинні бути членами парламенту, місцевих рад, місцевих рад департаментів, територіальних зборів заморських територій, мерами міст).

Б) політичними партіями, виборчими об’єднаннями, блоками;

В) членами парламенту (наприклад, не менше 50 членів парламенту в Угорщині мають право висунення кандидата на посаду президента).

Реєстрація кандидата в президенти часто супроводжується внесенням виборчої застави.

Системи обрання Президентів:

1. прямі вибори (Мексика, Франція)

• голосують всі виборці, внесені до списку виборців.

непрямі вибори

а) спеціальна виборча колегія обирає Президента;

б) населення голосує за виборщиків, які обирають президента (наприклад, 538 виборщиків обирає Президента США по мажоритарній системі відносної більшості); при цьому способі результати виборів відомі ще до голосування виборщиків, після підрахунку їх партійної приналежності;

3. багатоступеневі вибори

• коли парламент обирає Президента, але перед тим народ обирає парламент (такі вибори глави держави мають місце у парламентських республіках).

В деяких країнах переобрання президентом однієї і тої ж особи на повторний термін обмежене двома строками підряд (Німеччина, США), в інших країнах такі обмеження відсутні взагалі (Єгипет, Франція, Сирія). В Аргентині президент може бути обраним двічі – перший раз на 6 років, а другий раз на 4 роки. В Мексиці, Болівії, Еквадорі – президент може обіймати цю посаду лише протягом одного терміну