Тема 8. Судова влада та конституційна юстиція План

1. Судова влада.

2. Конституційна юстиція.

1. Судова влада - одна з трьох галузей єдиної державної влади. Судова влада має специфіку, що сильно відрізняє її від двох інших галузей:

• судова влада не створює нормативно-правових актів (подібно законодавчій (закони) і виконавчій (укази глави держави, постанови уряду), а застосовує право, створене ними, - головним чином конституцію, цивільні, кримінальні й інші закони;

• робить це в суворо процесуальній формі;

• судову владу можуть здійснювати не всі громадяни (як законодавчу і виконавчу при роботі у відповідних органах), а лише спеціально підготовлені (з юридичною освітою) і відповідаючі іншим високим вимогам державні чиновники судді, наділені повноваженнями в особливому порядку;

• якщо законодавчу і виконавчу влади уповноважені громадяни здійснюють тимчасово, протягом обмеженого терміну повноважень, то судді, як правило, здійснюють свої функції довічно;

• судова влада має вторинний характер - вона забезпечує нормальне функціонування законодавчої і виконавчої влади, "підпирає" їх, забезпечує виконання їх рішень і порядок у суспільстві.

Судову владу в більшості країн здійснюють винятково спеціалізовані державні органи - суди, що утворюють супідрядну ієрархію:

- нижчою ланкою є суди найменшої адміністративно-територіальної одиниці, наприклад району, а також прості громадяни, наділені суддівськими повноваженнями, - світові судді, що розглядають незначні справи;

- далі йдуть суди більших адміністративно-територіальних одиниць;

- вищою судовою інстанцією судових систем є верховний суд.

Традиційне судочинство здійснюється по наступним видам:

• цивільні справи;

• кримінальні справи;

• економічні спори (арбітраж);

• сімейні справи;

• трудові справи;

• адміністративні справи.

Конституційна юстиція, здійснювана, як правило, консти­туційним судом, в одних країнах входить у загальну судову систему (наприклад, у ФРН), в інших - виділена в особливий інститут, що співіснує із судовою системою.

Адміністративна юстиція вирішує суперечки між громадянами, з одного боку, і державними органами - з іншого. Даний інститут судової влади був відсутній у СРСР, багатьох соціалістичних країнах і у багатьох пострадянських державах, хоча в більшості країн адміністративні суди існують поряд із судами загальної юрисдикції і відіграють найважливішу роль у судовій системі, житті суспільства і держави.

2. Конституційна юстиція - це діяльність державних органів по нагляду за дотриманням у країні конституції і відповідністю їй інших нормативно-правових актів.

Конституційна юстиція в багатьох країнах не входить у систему загальної юстиції й існує відособлено. У деяких країнах (наприклад, ФРН, США) конституційна юстиція включена в систему звичайної юстиції.

Часом народження конституційної юстиції вважається 1803 р., коли в США розгорівся політичний і правовий скандал - "справа Мербері".

Суддя Мербері був призначений на посаду за законом, але виконати даний закон було дуже важко в силу його недосконалості і політичної кон'юнктури, а не виконати теж не можна. У такій ситуації Верховний суд США пішов на нетрадиційний крок - визнав закон неконституційним. Цим був створений прецедент, відповідно до якого суд, по-перше, може тлумачити конституцію, по-друге, суд може визнавати закон або інший акт таким, що не відповідає конституції.

Спочатку суди США дуже рідко користувалися цим правом, але до кінця XIX ст. подібна практика стала звичайним явищем.

В даний час у США й інших країнах англосаксонської правової системи будь-який суд може вирішувати питання конституційності ("Право є те, що говорять про нього судді"). У цьому їхня специфіка, .хоча ведуча роль у вирішенні конституційних питань належить верховному суду. Верховний суд США, а також верховні суди інших країн англосаксонської правової системи, здійснюючи тлумачення конституції, своїми рішеннями створюють "живу" конституцію.

"Американська" система конституційної юстиції в XIX ст. була сприйнята також Швейцарією, Аргентиною й іншими країнами.

Наступний етап еволюції системи конституційної юстиції почався після закінчення першої світової війни. У 1920 р. в Австрії вперше у світі був створений спеціалізований орган конституційного, контролю - Конституційний суд. Велику роль у його створенні зіграв відомий австрійський юрист Г.Кельзен. Однак Конституційний суд Австрії був, скоріше, виключенням із правил, і між двома світовими війнами конституційні суди не одержали широкого поширення.

Третій етап веде свій початок з часу закінчення другої світової війни. Основний закон ФРН 1949 р. передбачив наявність особливого органу - конституційного суду. Був зроблений істотний крок уперед, конституційна юстиція була піднята на велику висоту, а конституційний суд став одним з найважливіших державних органів. Після цього почалося повсюдне поширення конституційної юстиції i конституційних судів у Європі і світі.

Можна виділити три основні системи конституційної юстиції в сучасному світі:

• "американську", де немає спеціалізованих Конституційних Судів, а тлумачити конституцію і вирішувати інші правові конституційно-правові питання мають право всі суди на чолі з верховним судом;

- "австрійсько-німецьку" - питання конституційної юстиції входять у компетенцію спеціалізованого органу – конституційного суду; дана система є найбільш розповсюдженою (у тому числі сприйнята багатьма країнами СНД) і є найбільш оптимальною для континентальної правової системи; для вирішення питання конституційної юстиції необхідні унікальна кваліфікація, особливе знання в сфері права, особливо конституційного;

-"французьку" - питання конституційно-юридичного характеру зважуються не судами загальної юрисдикції, не конституційним судом, а квазісудовими державними органами (Конституційна і Державна ради у Франції, подібні органи в інших країнах); істотна відмінність даної системи в тому, що питання конституційної юстиції вирішують не обов'язково судді і без жорсткої юридичної процедури.

Сам конституційний контроль може бути:

• конкретним і абстрактним;

• попереднім і наступним;

• з обов'язковими наслідками і рекомендаційним.

• Конкретний конституційний контроль має місце, коли необхідно вирішити визначений одиничний казус. Абстрактний контроль відбувається систематично, для його здійснення не потрібно конкретної підстави.

Попередній контроль здійснюється до прийняття нормативно-правових актів; наступний - після.

Існують два види рішень органів конституційної юстиції:

• ті, що носять рекомендаційний характер (тобто приймається рішення про неконституційність акту і спрямовується відповідному державному органу, а остаточне рішення про скасування акту приймає орган, що видав цей акт), що зустрічаються дуже рідко;

• найчастіше визнання акта неконституційним автоматично тягне за собою припинення його дії, а рішення органів конституційної юстиції (особливо конституційних судів) остаточні й оскарженню не підлягають.

Основними напрямками діяльності конституційних судів і інших органів конституційної юстиції є:

• визнання неконституційними нормативно-правових актів;

• тлумачення конституції;

• розгляд скарг на порушення прав і свобод людини;

• розгляд спорів, пов'язаних із проведенням виборів;

• У федераціях - вирішення спорів між центром і суб'єктами або ж суб'єктами;

• вирішення спорів між державними органами;

• розгляд обвинувачення проти президента, висунутого в порядку імпічменту.