Тема 9 виборче право і виборчі системи зарубіжних країн План

за обсягом обраних представників:

1. всезагальні (беруть участь всі виборці країни);

2. часткові (коли необхідно поповнити склад представницького органу через дострокове вибуття депутатів).

• за територіальним критерієм:

1. національні (по всій країні);

2. регіональні (на частині території держави);

3. місцеві (вибори до органів місцевого самоврядування).

• за кілікістю мандатів, які заміщаються у виборчих округах:

1. уніномінальні (від кожного округа вибирається один депутат);

2. поліномінальні (від кожного округа вибирається декілька депутатів).

за процедурою проведення:

1. проводяться в один тур;

2. проводяться в два тури;

3. проводяться в декілька турів (багаторівневі).

• залежно від строку проведення:

1. чергові (проводяться по спливу строку повноважень представницького органу, наприклад через 4 роки обирається Президент США, 7 років – Президент Французької республіки);

2. позачергові (проводяться у зв’язку із достроковим припиненням повноважень органів влади – достроковий розпуск парламенту, відставка уряду);

3. повторні (якщо вибори визнані такими, що не відбулися, недійсні за рішенням суду чи центральної виборчої комісії).

залежно від способу волевиявлення:

1. прямі (голосують самі громадяни) – наприклад вибори депутатів нижньої палати Парламенту, вибори Президента в ряді країн – Франція, Єгипет;

2. непрямі (виборці ніби делегують свій голос вибраним представникам, в якості виразника волі громадян можуть виступати колегії виборщиків чи постійно діючий орган – місцева рада, парламент чи одна з його палат) – наприклад вибори Президента США.

• За періодичністю проведення:

1. додаткові (можуть проводитися чи ні, залежно від того, чи є вакансії в колегіальному органі);

2. часткові (проводяться регулярно і обов’язково передбачені законодавством з метою оновлення (ротації) колегіального виборного органу, наприклад кожні два роки такі вибори проводяться при частковому оновленні сенату США на одну третину).

Принципи виборчого права, при дотриманні яких вибори вважаються демократичними:

1. всезагальність

• всі громадяни, не залежно від статі, раси, мови, соціального,майнового стану, професії, освіти, конфесії, політичних переконань мають право голосу

• цей принцип передбачає і законодавчі обмеження – виборчі цензи:

1) ценз громадянства (в Аргентині для отримання активного виборчого права потрібно бути громадянином цієї держави три роки),

2) ценз осілості (для кандидата на пост Президента США – 14 років),

3) віковий ценз (при пасивному виб.п-ві значно вищий: 50 р. – для Президента Італії, 40 р. – Естонії, 35 р. – Білорусії, Грузії, США; при активному виборчому праві більшість держав ставлять вимогу досягнення 18 років, 16 років – для Бразилії, Нікарагуа, Куби, Ірану, в деяких державах – 19-21 р.);

4) ценз статі;

5) релігійний ценз (наприклад, щоб бути обраним в Парламент Ірану потрібно сповідувати іслам);

6) освітній ценз, його різновидом є ценз грамотності (в Африканських державах – Руанда, Малаві, а також в Молдавії, Казахстані, Латвії, Литві, Естонії);

7) майновий ценз, його різновідністю є виборча застава, яка вноситься кандидатом перед його реєстрацією у виборчі комісії і яка не повертається та йде в дохід держави, якщо кандидат не набере певної кількості голосів виборців (500 фунтів – Великобританія, 1000 франків – Франція, в цих державах необхідно набрати 5 % голосів виборців, 200 дол. – Канада – 15 %);

8) загальним правилом є неможливість участі у виборах осіб, визнаних судом недієздатними;

9) ценз несумісності ( в деяких державах вимагається вихід у відставку ще перед балотуванням);

10) моральний ценз (ст.48 Конституції Італії – можливість позбавлення активного виборчого права у випадку скоєння негідних поступків, вказаних в законі);

2. рівність виборчого права;

• заборона встановлення переваг чи обмежень для кандидатів, які балотуються на виборах, забезпечення рівних умов участі у виборчій кампанії;

• кожен виборець має рівну кількість голосів;

• порушенням цього принципу був т.зв. плюральний вотум, відповідно до якого одному виборцю в силу певних обставин могли надавати більшу кількість голосів (наприклад у Великобританії окремим виборцям надавались додаткові голоси за місцем знаходження нерухомості, якщо воно не співпадало із постійним місцем проживання, за місцем знаходження вищого навчального закладу, який виборець закінчив);

• деякі країни допускають відхилення від цього принципу із благих намірів, наприклад в Бангладеш із 330 місць в Парламенті 30 зарезервовано для жінок, у Французькому Сенаті 12 сенаторів представляють французьку діаспору;

• виборчі округи за своєю кількістю повинні бути однакові, на кожного кандидата повинно прибадати одинакова к-ість мешканців чи виборців округа, з врахуванням меж адміністративно-територіальних одиниць допускаються певні відхилення;

3. пряме голосування (очне і заочне);

4. таємне голосування;

• виборець голосує без відома і згоди інших осіб;

• вперше таємне голосування було введено у Франції в 1871 р.;

• голосування може бути очним і заочним (за довіреністю, поштою);

• при очній формі голосування в більшості країн заповнюють бюлетні, які можуть бути в тому числі в неофіційній формі, коли на чистому листку паперу пишеться прізвище кандидата, в деяких африканських та азіатських державах, де частина населення неграмотні, замість бюлетенів використовують урни із портретами кандидатів, куди виборці кидають жетон;

• в деяких країнах з метою боротьби із фальсифікацією виборів фактично порушується принцип таємності, оскільки кандидату видають бюлетень після того, як він називає, за кого буде голосувати (Пд.Кароліна)

5. вільність (добровільність) виборів

• Сам виборець вирішує брати йому участь у виборах, чи ні (такою є ситуація у більшості країн);

• В деяких державах існуює обов’язків вотум, за порушення обов’язку проголосувати наступають різні види відповідальності (штраф – Єгипет, Терція, Бельгія, Австрія), позбавлення можливості займати державні і муніципальні посади протягом певного строку – Аргентина, моральні санкції – публікація мерією списку осіб, які протягом п’яти років не брали участь у виборах в Італії).