Тема 22. Основи конституційного права румунії

План

1. Парламент Румунії.

2. Президент та уряд Румунії.

3. Конституційний суд Румунії.

1. Парламент Румунії.

Органом законодавчої влади є двопалатний парламент. Нижньою палатою є Палата Депутатів, верхньою — Сенат. Склад обох палат парламенту фор­мується шляхом загальних і прямих виборів строком на чотири роки. Віко­вий ценз для активного виборчого права — 18 років, для пасивного — 23 і 35 років на виборах відповідно до Палати Депутатів і до Сенату. У парла­менті зарезервовані місця (по одному) для громадських об'єднань, що ре­презентують національні меншини.

Законодавчою ініціативою у парламенті наділені Уряд, депутати і сенато­ри. Передбачено також здійснення народної законодавчої ініціативи від іме­ні 250 тис. громадян, які мають право голосу. У разі, коли між палатами ви­никає неузгодженість щодо змісту законопроекту, питання вирішується спе­ціальною парламентською комісією, створеною на паритетних засадах пред­ставництва обох палат. Якщо робота цієї комісії буде нерезультативна, спір­ний законопроект вноситься на розгляд спільного засідання палат парла­менту, де він має бути ухвалений більшістю голосів від складу кожної пала­ти. Передбачено право глави держави повернути переданий йому для про­мульгації закон на повторний розгляд до парламенту.

2. Президент та уряд Румунії.

Главою держави є Президент, який, до того ж, визнаний таким, що забез­печує виконання Конституції і функціонування державної влади. З цією ме­тою він, як записано в ст. 80 Конституції, «виконує функцію посередництва між владами держави, а також між державою і суспільством». Президента обирають шляхом загальних і прямих виборів строком на чотири роки. Од­на і та сама особа може бути переобрана лише один раз. Віковий ценз для кандидатів у Президенти — 35 років.

Президент може бути усунутий з поста за грубі порушення Конституції. Відповідне рішення приймається на спільному засіданні палат парламенту більшістю голосів депутатів і сенаторів після одержання висновку Консти­туційного Суду. Після цього таке рішення має бути затверджене на референдумі, що проводиться протягом місяця. Президент функціонально поєд­наний зі сферою виконавчої влади. Він пропонує кандидатуру на посаду глави уряду — Прем'єр-міністра, здійснює за пропозицією останнього зміни в Уряді, може брати участь в урядових засіданнях, де обговорюються питан­ня «національного значення», або, за проханням Прем'єр-міністра, й інших засіданнях. Президент головує на всіх засіданнях Уряду, де він присутній.

Серед інших повноважень Президента треба виділити його право розпус­тити парламент після консультацій з головами палат і лідерами парламен­тських груп. Таке право він може реалізувати за умов, якщо парламент про­тягом шістдесяти днів двічі не зміг висловити довіру Уряду. Президент може після «консультацій з парламентом» винести на референдум питання, що мають «національне значення». Він є головою Верховної ради оборони, ук­ладає міжнародні договори і здійснює деякі інші владні повноваження.

За Конституцією, Уряд «здійснює внутрішню і зовнішню політику країни і керує державним управлінням» (ст. 101). Процедура формування Уряду по­чинається із кандидатури на посаду Прем'єр-міністра. Цю кандидатуру виз­начає Президент із урахуванням розкладу партійно-політичних сил у парла­менті. Відповідний кандидат формує склад Уряду і разом з цим складом і проектом урядової програми постає перед кожною палатою парламенту, де він має одержати інвеституру (довіру). Призначені у такий спосіб Прем'єр-міністр та інші члени уряду складають присягу перед Президентом.

Конституція встановлює принцип сумісності посади члена уряду і манда­та депутата або сенатора. Члени уряду несуть колективну політичну відпо­відальність перед кожною палатою парламенту.