32

Осови права інтелектуальної власності

1. Поняття прав інтелектуальної власності. Співвідношення права інтелектуальної власності і права власності на річ.

Захист прав інтелектуальної власності є конституційним обов'яз­ком нашої держави. Відповідно до ст. 54 Конституції України грома­дянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і тех­нічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуаль­ної, творчої діяльності і ніхто не може використовувати або поши­рювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Визначенню та охороні виключних прав інтелектуальної влас­ності присвячена книга четверта ЦК України та ряд спеціальних за­конів України. Ці законодавчі акти сформували у сукупності підгалузь цивільного законодавства України, що регулює цивільні відно­сини у галузі прав інтелектуальної власності. Законодавство про право інтелектуальної власності — це система правових норм про особисті немайнові і майнові права на всі ті результати інтелекту­альної діяльності і прирівняні до них об'єкти, що визнаються й охо­роняються законом.

ЦК України у ст. 418 дає визначення поняття права інтелекту­альної власності як права особи на результат інтелектуальної твор­чої діяльності.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелекту­альної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелекту­альної власності визначається кодексом та іншими законами. Ко­дексом визначено співвідношення права інтелектуальної власності та права власності як різних правових категорій.

Право інтелектуальної власності та право власності на річ не за­лежать одне від одного.

Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не озна­чає переходу права власності на річ.

Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності (ст. 419 ЦК України).

2. Об'єкти інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 420 ЦК України до об'єктів інтелектуальної власності, яким в Україні надано правову охорону належать:

• літературні та художні твори;

• комп'ютерні програми;

• компіляції даних (бази даних);

• виконання;

• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мов­лення;

• наукові відкриття;

• винаходи, корисні моделі,- промислові зразки;

• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

• раціоналізаторські пропозиції;

• сорти рослин, породи тварин;

• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення:

• комерційні таємниці.

Зазначені об'єкти можна поділити на групи, кожній з яких від­повідають певні методи законодавчого забезпечення правової охоро­ни, пов'язані з походженням, природою створення цих об'єктів. Так, якщо літературні і художні твори, комп'ютерні програми, бази Даних, виконання, фонограми, відеограми охороняються законодав­ством про авторське право і суміжні права, то до об'єктів права про­мислової власності належать винаходи, корисні моделі і промислові зразки, що захищаються патентним правом, засоби індивідуалізації Учасників цивільного обороту, виробленої продукції (комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазначення), а та­кож окрема група об'єктів, які можна назвати нетрадиційними ре­зультатами інтелектуальної діяльності (компонування інтеграль­них мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, поро­ди тварин, комерційні таємниці тощо).

ЦК України визначив загальні засади відносин щодо об'єктів права інтелектуальної власності, створених за трудовим договором або за замовленням. У таких випадках майнові права належать спільно творцеві та роботодавцю або, відповідно, творцеві та замов­нику. Особисті немайнові права можуть бути відчужені від творця лише у разі, якщо це передбачено законом.