Тема 2. Конституційно-правовий статус людини і громадянина План

1. Права особи.

2. Права громадянина.

3. Обов'язки громадянина.

1. Правовий статус особи - сукупність прав, свобод і обов'язків людини і громадянина.

Права і свободи людини поряд з питаннями устрою держави й організації влади є основним предметом регулювання більшості сучасних конституцій.

В залежності від різних підстав виділяються наступні види класифікації прав і свобод:

• природні і позитивні;

• права людини і права громадянина;

• особисті, політичні, соціально-економічні, трудові права, права в сфері культури й освіти.

Природні права - це такі, котрі належать людині від народження і невіддільні від людського життя. Наприклад, це право на життя, на свободу, на гідність, на особисту недоторканність і ін. Теорія природного права виникла в Голландії в XVIII ст. і дуже вплинула на регулювання природних прав у сучасних конституціях.

В даний час існує два основних підходи до регулювання природних прав:

• перший підхід. Оскільки зазначені права носять природний характер, вони не породжуються конституцією, очевидні, невіддільні від людини і, отже, не мають потребу в конституційному регулюванні. Конституція ж повинна закріплювати інші права - політичні, соціальні і т.д. (даний підхід прийнятий у Голландії, деяких скандинавських країнах, частково в США, де конституції акцентують на політичних й інших правах, припускаючи, що природні права не потребують конституційної підтримки);

• другий підхід. Природні права - найважливіші, і тому їх необхідно закріпити в конституції в першу чергу. Даний підхід прийнятий звичайно в країнах, де основні права тривалий час зневажалися, тобто в країнах, що недавно звільнилися від авторитарних і тоталітарних режимів. Позитивні права - ті права, що виникають в силу їхнього закріплення в конституційних правових актах, тобто, походять від держави. До них відносяться, наприклад, політичні, економічні, соціальні права.

Права людини - це такі права, що не залежать від громадянства і належать усім без винятку людям, що проживають у державі. В основному це особисті, природні права.

2. Права громадянина – це ті права, котрі належать тільки громадянам держави - особам, що мають з даною державою стійкий політико-правовий зв'язок, що підтверджується .спеціальними документами і фактичним проживанням людини в країні. Тільки громадянам, як правило, належать виборче право, право створювати політичні партії, право на доступ до державної служби.

Особисті права - такі, котрі характеризують статус людини як соціально-біологічної істоти. Типові особисті права (вони ж часто і природні):

право на життя;

право на свободу;

право на гідність;

право на особисту недоторканність;

рівність усіх перед законом;

право на недоторканність особистого життя;

рівність чоловіка і жінки;

право на недоторканність житла;

право на свободу пересування;

свобода думки, совісті, висловлень.

Політичні права характеризують людину як громадянина, як учасника політичного життя. Найважливіші з них:

право обирати (активне виборче право); право бути обраним (пасивне виборче право);

право брати участь в управлінні державою;

право на рівний доступ до державної служби;

право на об'єднання;

право на проведення мітингів і демонстрацій і т.д.

Економічні права визнаються за людиною як учасником економічного життя:

право власності (у тому числі приватної);

право на здійснення підприємницької діяльності;

інші права.

Соціальні права закріплюють визначені форми підтримки людини з боку держави і суспільства. Найрозповсюдженіші з них:

право на матеріальну допомогу з боку держави на старості, через хворобу, у випадку інвалідності, безробіття;

право вагітних жінок на особливу охорону праці;

права матері;

право молоді, студентів на підтримку з боку держави;

право на безкоштовну медичну допомогу.

Трудові права мають на меті дати людині визначені гарантії як учаснику трудових відносин. Як правило, подібні права були закріплені в соціалістичних конституціях, хоча не тільки в них. Це:

право на 8-годинний робочий день;

право на оплату, що забезпечує необхідний життєвий рівень;

право на вихідні дні і відпустку;

право на захист від необґрунтованого звільнення;

право на створення і діяльність профспілок.

Останнім часом у зв'язку з ростом науково-технічного прогресу виникла нова, раніше невідома, група права - екологічні права. Наприклад, це право на безпечне навколишнє середовище, на інформацію про стан навколишнього середовища.

Екологічні права, як правило, закріплюються у найновіших конституціях, прийнятих після 1990 р. В деяких конституціях лише згадується про екологічні права, деякі йдуть у цьому плані набагато далі. Показовий у цьому відношенні приклад Конституції Словаччини 1992 р. Дана конституція не просто закріпила екологічні права, але і вказала на те, що економіка Словаччини соціальне й екологічно орієнтована.

Найважливіші права в сфері культури й управління:

• право на користування досягненнями культури;

• право на управління.

3. Правовий статус особи характеризується не тільки правами, але і наявністю обов'язків. Як правило, обов'язки закріплюються далеко к всіх конституціях. Закріплення обов'язків було притаманні соціалістичній правовій традиції. Але незалежно від того, з вони в конституції чи ні, фактично вони існують.

Основні з них: .

• військовий обов'язок;

• обов'язок дотримуватись конституції і законів;

• обов'язок платити податки;

• обов'язок берегти навколишнє середовище.

Деякі обов'язки (військова) належать тільки громадянам, декотрі не залежать від громадянства.