Методичні рекомендації до виконання комунікативних творчих завдань до теми № 2

1. Діалоги-телефонні розмови (слідчого (адвоката) з керівником, з колегою, з підлеглим). Усі три діалоги повинні мати загальну тему, яка б їх пов’язувала. Обсяг кожного діалогу – 6-10 реплік. Обов’язково використайте в діалозі етикетні формули звертання, прощання, вибачення тощо; врахуйте також особливості службового етикету; дотримуйтесь основних норм української літературної мови, зокрема згадайте, що звертання до особи оформлюється в кличному відмінку (пане генералу, товаришу полковнику, Алло Петрівно, Степане Петровичу тощо). Дотримуйтеся в діалогах нейтральної та звичайної тональності спілкування.

Діалог-телефонна розмова слідчого з керівником (зразок)

• Доброго дня! Районний відділ внутрішніх справ Артемівського району міста Луганська. Слідчий Остапенко Олена Степанівна.

• Доброго дня! Полковник Шкода.

• Слухаю, Ігорю Євгеновичу!

• Олено Степанівно, я телефоную з приводу справи № 1142 про вбивство малолітнім хлопчиком свого брата. Терміново їдьте до Дитячого приймальника. Там затримали хлопчика, який дуже схожий на Вашого підозрюваного. Як повернетеся, обов’язково прозвітуйте.

• Добре, Ігорю Євгеновичу!

• Ще одне. Як справи зі звітом про боротьбу з підлітковою злочинністю за І квартал поточного року?

• Звіт майже готовий, але є деякі питання, які треба з Вами обговорити.

• Добре. Сьогодні о 15.00 чекаю на Вас на нараду у своєму кабінеті. До зустрічі.

2. При підготовці до рольової гри учасники повинні враховувати: мету рольової гри; чітко визначити ситуацію, у якій її буде реалізовано; розподілити ролі учасників; завдання; ключові поняття.

*Рольова гра "Міжкультурна комунікація". Підготовка інтерв’ю з іноземними студентами.

Мета гри: Усвідомити сутність міжкультурної комунікації; поглибити знання з мовленнєвого етикету, унаочнити роль і значення в комунікації взаємодії різних культур та мов; порівняти національно-культурну специфіку мовленнєвого етикету українців, росіян, англійців, латиноамериканців і т.д.; виявити дотримання комунікативних табу, здійснити тренінг комунікативних умінь і навичок.

Ситуація: Інтерв'ю тележурналіста з іноземними студентами різних вищих навчальних закладів України (макроетюд тривалістю до 25 хвилин).

Ролі (учасники): Інтерв'юер (тележурналіст), іноземні студенти країн Європи, Африки, Азії, які здобувають в Україні вищу гуманітарну, медичну, економічну, технічну освіти.

Завдання: Інтерв'юерові (тележурналісту) – визначити в межах теми коло запитань до іноземних студентів, аби виявити етикетні особливості їх мовлення як носіїв різних культур, невербальні особливості міжкультурної комунікації, комунікативні табу, специфіку мовного етикету в історичному і часовому вимірах тощо; студентам – пояснити національно-культурні традиції спілкування, описати універсальні та ідіоетнічні аспекти вербального спілкування, унаочнити невербальні особливості спілкування в їхніх культурах, навести приклади і пояснити причини комунікативних девіацій у міжкультурному спілкуванні.

Ключові поняття і тези теми:

+ Знання національно-культурної специфіки – важлива складова комунікативної компетентності носіїв інших культурно-мовних традицій.

+ Міжкультурна комунікація - спілкування носіїв різних культур, які, як правило, послуговуються різними мовами.

+ Комунікативна інтенція – комунікативний намір адресанта (інтуїтивний чи осмислений), який визначає внутрішню програму мовлення і спосіб її втілення.

+ Мовне табу – заборона у певній культурі вживання окремих слів, словосполучень, мовних виразів.

+ Комунікативне табу – мовні, тематичні та контактні заборони в спілкуванні.

+ Лінгвокультурна спільнота – єдність етносу, його мови і культури, яка виявляється у специфіці спілкування.

+ Полілінгвізм – багатомовність, тобто практичне знання людиною кількох (багатьох) мов та активне їх використання в спілкуванні з іншими людьми.

+ Актуальне членування речення (висловлювання) – структурування його на тему (відоме, дане) і рему (нове, повідомлюване).

+ Необхідна умова успішного спілкування з носіями різних мов і культур – знання національно-культурних символів і стереотипів та вміння їх використовувати.

+ Етнічний стереотип не можна ототожнювати з національним.