Методичні рекомендації до виконання комунікативних і творчих завдань до теми № 3

* Запропонований алгоритмічний припис, який визначає доцільну послідовність мисленнєво-мовленнєвих дій як узагальнених прийомів (кроків, блоків), дозволить Вам самостійно розв'язати поставлене завдання, стати активним учасником запланованої дискусії.

Алгоритмічний припис учаснику дискусії

1. Визначте для себе "границі теми" дискусії та переконайтеся, чи всі слова і поняття теми та проблеми дискусії ви чітко й повно розумієте (у разі потреби, скористайтеся авторитетними науковими та словниково-довідковими виданнями).

2. З'ясуйте основні структурні компоненти дискусії та їх роль в обговоренні означеної теми:

1. Початок (встановлення контакту зі співрозмовниками; визначення мети, проблем та актуальності дискусії; активізація уваги);

2. Інформування (виклад інформації в обраний спосіб: повідомлення, пояснення, опис, характеристика);

3. Власне дискусія: аргументація (коректне наведення доказів на захист сформульованих тез);

4. Контраргументація (коректне наведення доказів для нейтралізації антитез, заперечень, непогоджень із співрозмовником);

5. Прийняття рішення;

6. Підбиття підсумків.

3. Визначте джерела інформації з дискутованої теми, детально ознайомтеся з ними й зафіксуйте найважливішу інформацію (тези, аргументи).

4. Порівняйте точки зору різних авторів і вибудуйте свій погляд на дискутовану проблему.

5. Побудуйте свої дії учасника дискусії за п'ятьма законами організації мисленнєво-мовленнєвої діяльності (концептуальний, моделювання слухацької аудиторії, стратегічний, тактичний, мовленнєвий).

6. Спрогнозуйте вірогідні заперечення і зауваження співрозмовника та визначте можливі контраргументи й оптимальну форму своєї реакції на них з метою переконання.

7. Оберіть коректні прийоми утримання уваги співрозмовників і дотримуйтесь правил цивілізованого спілкування.

8. Визначте можливі варіанти завершення дискусії та оберіть найдоцільніший із них.

9. Проаналізуйте свою мисленнєво-мовленнєву діяльність під час дискусії, зробіть аргументовані висновки та сформулюйте поради й рекомендації для себе як дискутанта на майбутнє.

Практичне заняття № 4

Тема: конфліктні ситуації

В колективі: стратегії

Професійного спілкування

Мета: розвинути уміння проводити усний обмін інформацією в процесі ділових контактів (ділових бесід, нарад тощо) з метою отримання інформації, необхідної для вирішення певних завдань діяльності; перцептивні, інтерактивні й комунікативні уміння в курсантів одночасно з корекцією їхніх ціннісних орієнтацій у сфері професійного спілкування; засвоїти основні відомості про конфлікт, конфліктну ситуацію, типологію конфліктів, причини конфліктів, способи вирішення конфліктів; розвинути діалогічне мовлення; володіння культурою усного професійного спілкування.

Наочність: таблиці, схеми, слайди.

Основні поняття: конфлікт, конфліктна ситуація, типологія конфліктів, причини конфліктів, способи вирішення конфліктів.

ПЛАН

1. Поняття конфлікту та конфліктної ситуації.

2. Типологія конфліктів:

а) за ступенем гостроти протиріч;

б) за ступенем втягнення людей у конфлікт;

в) за напрямами комунікації;

г) за принципом доцільності-недоцільності конфлікту;

ґ) залежно від емоційного стану людей;

д) за кількістю осіб, які беруть участь у конфлікті.

3. Причини конфліктів:

а) нечіткість або нерозробленість функціональних обов’язків співробітників і керівника;

б) багатоначальництво;

в) збільшення колективу;

г) відмінності в цілях;

ґ) відмінності в поглядах і уявленнях;

д) незадовільні комунікації;

е) причини невиробничого характеру;

є) помилковий образ конфлікту;

ж) відмінності в психологічних особливостях.

4. Способи вирішення конфліктів:

а) ухилення;

б) згладжування;

в) примушення;

г) компроміс;

ґ) співпраця.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Підготуйте ґрунтовні відповіді на питання № 1-4.

2. Укладіть схему "Типологія конфліктів" та з її допомогою надайте відповідь на питання № 1-2.

3. Підберіть вислови, прислів’я або фразеологічні звороти, які б увібрали у себе основне значення тієї чи іншої причини конфліктної ситуації, розкрийте суть кожної з цих причин:

4. На нижчеподаних малюнках представлені різноманітні способи вирішення службових конфліктів. Знайдіть відповідну назву до кожного малюнка та розкажіть про представлений на ньому спосіб вирішення конфліктної ситуації:

1. __________ 2. __________________ 3. _________________

4. ____________________ 5. ______________________

а) ухилення; б) згладжування; в) примушення; г) компроміс; ґ) співпраця.

Самостійна та індивідуальна робота:

Виконання проекту "Історія одного службового (колективного) конфлікту".

Виявлення орієнтації керівника

на людей і на завдання

Тест містить 35 тверджень, що відображають особливості управлінської поведінки. Уявіть собі, що Ви є керівником певної професійної групи людей. Відповідаючи на кожне твердження тесту, Ви можете вибрати одну з можливих відповідей: завжди - 3, часто - Ч, іноді - І, рідко - Р. ніколи - Н. Прочитавши твердження, ставте відповідно позначку: З, Ч, І, Р, Н біля кожного номера

1. Мабуть, завжди був би головою групи.

2. Згодився б на понаднормову роботу.

3. Дав би членам групи повну свободу дій у роботі.

4. Підтримував би однакові способи діяльності.

5. Дозволив би людям при розв'язанні проблеми критично мислити.

6. Зробив би все, що від мене залежить, щоб моя група була кращою, ніж конкуруючі групи.

7. Говорив би як представник своєї групи.

8. Спонукав би членів групи до більшої старанності.

9. Випробував би свої ідеї в групі.

10. Дозволив би членам групи повну ініціативу.

11. Багато працював би, сподіваючись на підвищення.

12. Терпів би уповільнені дії та невизначеність.

13. У присутності відвідувачів виступав би від імені групи.

14. Хотів би підтримувати високий ритм роботи.

15. Давав би працівникам можливість працювати з "розв'язаними" руками.

16. У конфліктних ситуаціях у групі діяв би як посередник.

17. Вникав би в деталі.

18. Представляв би групу в її стосунках із зовнішнім світом.

19. Не хотів би давати членам групи свободу дій.

20. Вирішував би сам, що робити і як робити.

21. Спонукав би працівників до підвищення продуктивності праці.

22. Делегував би деяким працівникам повноваження, які міг би залишити собі.

23. Звичайно справи йдуть так, як я пророкував.

24. Дозволяв би групі висувати багато ініціативних пропозицій.

25. Давав би членам групи можливість працювати інтенсивніше.

26. Хотів би вносити зміни.

27. Просив би членів групи працювати інтенсивніше.

28. Вважав би, що члени групи добре використовують свою можливість критично мислити.

29. Склав би графік роботи.

30. Відмовлявся б пояснювати свої дії.

31. Переконував би інших у тому, що мої ідеї підуть їм на користь.

32. Дозволяв би групі самостійно визначати ритм своєї роботи.

33. Закликав би групу перевищити свої рекордні показники.

34. Діяв би, не радячись із групою.

35. Припускав би, що всі члени групи дотримуються інструкцій і розпоряджень.

Опрацювання результатів виконання тестів:

1. Позначте такі номери запитань: 8. 12, 17, 18, 19, 30, 34, 35.

2. Поставте цифру 1 (один) перед позначеними номерами запитань, на які ви відповіли Р (рідко) або Н (ніколи).

3. Поставте цифру 1 (один) перед усіма іншими номерами запитань, на які ви відповіли 3 (завжди) або Ч (часто).

4. Обведіть кругами цифри 1 (один), що стоять перед запитаннями: 3, 5, 8, 10, 15, 18, 19, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34. 35.

5. Підрахуйте кількість відповідей, позначених одиницею в крузі. Це – кількість балів, що вказує на ступінь вашої спрямованості на людей.

6. Підрахуйте кількість відповідей, не позначених цифрою 1 (один). Це – бали, що вказують на ступінь вашої спрямованості на завдання.

Оцінка результатів виконання тесту:

1. Максимальна кількість балів за шкалою орієнтації на людей - 15. Показник вище 12 балів означає виражену орієнтацію на людей.

2. Кількість балів, що перевищує 12, за шкалою означає орієнтацію на завдання, показує ступінь його виразності. Керівники такого типу, як правило, менше всього рахуються з людьми.