Скорофатова А.О.

Основи

культури професійного спілкування

Луганськ

2010

ПЕРЕДМОВА

Діяльність персоналу ОВС належить до професій типу "людина-людина", тому її ефективність багато в чому залежить від рівня розвитку здібностей до пізнання поведінки інших людей, розуміння своїх переваг та недоліків у спілкуванні. Не викликає сумніву, що ділове спілкування займає провідне місце в структурі професійної діяльності працівників більшості підрозділів ОВС. Спілкування – це спосіб буття людини в умовах взаємовідносин, взаємодія з іншими людьми. На думку фахівців, комунікативна компетентність належить до професійно значущих якостей у діяльності персоналу різних підрозділів правоохоронних органів. Під поняттям комунікативної компетентності розуміємо сукупність навичок і вмінь, необхідних для ефективного спілкування, а саме: вміння сприймати комунікативні сигнали, в тому числі й ті, які співрозмовник уважав би за краще приховати, вільне володіння власними вербальними та невербальними засобами соціальної поведінки, здатність розуміти внутрішні мотиви вчинків та логіку розвитку складних ситуацій мiжособистісних взаємин. Етика професійного спілкування – це сукупність вироблених наукою, практикою й світовим досвідом морально-етичних вимог, принципів, норм і правил, дотримання яких забезпечує взаєморозуміння та взаємодовіру суб’єктів ділового спілкування, підвищує ефективність і результативність їхніх спільних дій.

В ОВС можна спостерігати певні проблеми в спілкуванні працівників у середині колективу (як по горизонталі, так i по вертикалі), з населенням, у сім’ї, тому "Основи культури професійного спілкування" як навчальна дисципліна займає вагоме місце в освітньо-професійній програмі з підготовки майбутніх юристів.

Мета курсу "Основи культури професійного спілкування" – виробити в курсантів концептуальне розуміння основних теоретичних засад культури професійного мовлення, сформувати стійкі практичні навички грамотного спілкування у сфері професійної комунікації, навчити доцільно використовувати набуті знання в практиці професійного спілкування з різними категоріями громадян.

Курс "Основи культури професійного спілкування" має вирішувати такі завдання:

• розвинути діалогічне мовлення; перцептивні, інтерактивні й комунікативні уміння курсантів одночасно з корекцією їхніх ціннісних орієнтацій у сфері професійного спілкування;

− сформувати уміння та навички проводити усний обмін інформацією в процесі ділових контактів (ділових зустрічей, нарад тощо) з метою отримання інформації, необхідної для вирішення певних завдань діяльності; готувати доповідь-презентацію в певній професійно-орієнтованій галузі; розуміти монологічне повідомлення в рамках визначеної сфери й ситуації спілкування; вести ділове листування, складати письмове повідомлення, план, записи, виписки та ін.; реалізувати комунікативні наміри на письмі.

Лекційний курс передбачає висвітлення основних теоретичних понять та категорій навчальної дисципліни, стисло подає основні поняття етики щоденного професійного спілкування працівників ОВС; спілкування в професійній діяльності персоналу ОВС; форм професійного спілкування; професійного спілкування та мовленнєвого етикету; етики ділових бесід, зустрічей і переговорів; проведення ділових нарад; телефонної розмови як різновиду професійної діалогічної мови; прийому населення та відвідування громадян за місцем проживання; публічного виступу; спілкування під час чергування, патрулювання, охорони; спілкування в службовому колективі; вертикальної та діагональної комунікації в службовому колективі; професійного спілкування в екстремальних умовах; переговорів з правопорушниками як різновиду професійного спілкування працівників міліції; професійного спілкування у випадку: а) групового порушення громадського порядку; б) демонстрацій, мітингів, публічних демаршів; в) правопорушення на сімейно-побутовому ґрунті; г) порушення громадського порядку однією особою; ґ) вчинення опору законному проникненню працівника в житлове приміщення; д) утримання заручника однією особою; е) утримання заручника групою осіб; загальних положень тактики допиту; застосування тактичних прийомів для вирішення конфліктів на допиті; особливостей допиту: а) потерпілого; б) свідка; в) підозрюваного; г) обвинувачуваного; ґ) неповнолітнього; д) іноземного громадянина. Одночасно лекції мають розкрити перед студентами підходи до формування власних комунікативних здібностей.

Семінари та практичний курс є доповненням змісту програми. Система практичних занять разом із системно організованою самостійною та індивідуальною роботою дає змогу опанувати новий теоретичний та практичний матеріал, закріпити й деталізувати його, засвоїти найхарактерніші комунікативні ознаки усного мовлення; основні відомості про мовний етикет; спілкування в службовому колективі, вертикальну, діагональну, горизонтальну формальну та неформальну комунікації, правила субординації, типи керівників; конфлікт, конфліктну ситуацію, типологію конфліктів, причини конфліктів, способи вирішення конфліктів; екстремальні умови діяльності, типові екстремальні ситуації переговорного спілкування працівників міліції з правопорушниками (злочинцями), зміст переговорів з правопорушниками, правову основу переговорного спілкування, переговори з правопорушниками (злочинцями), схему поетапного ведення переговорів, психологічну готовність, основні етапи формування психологічної готовності, сукупність якостей, що відповідають вимогам переговорного спілкування в екстремальних умовах; принципи професійного спілкування під час допиту, тактичні прийоми для вирішення конфліктів на допиті; спілкування з журналістами, інтерв’ю, статтю, ділове листування, резолюцію; оволодіти культурою усного професійного спілкування (телефонна розмова, прийом населення, спілкування під час чергування тощо).

Плани практичних

І семінарських занять

Практичне заняття № 1

Тема: культура мовлення, комунікативні ознаки мовлення та техніка мовлення

Мета: розвинути перцептивні, інтерактивні й комунікативні уміння в курсантів одночасно з корекцією їхніх ціннісних орієнтацій у сфері професійного спілкування; засвоїти найхарактерніші комунікативні ознаки усного мовлення; навчитися розуміти монологічне повідомлення в рамках визначеної сфери й ситуації спілкування; розвинути діалогічне мовлення; володіти культурою усного професійного спілкування.

Наочність: таблиці, схеми, слайди.

Основні поняття: спілкування, комунікативна компетентність, культура та етика професійного спілкування, компоненти спілкування, етапи спілкування, засоби спілкування, комунікативні бар’єри, перцептивний, комунікативний та інтерактивний аспекти спілкування, культура мовлення, комунікативні ознаки мовлення, мовна норма.

ПЛАН

1. Поняття про спілкування та культуру мовлення.

2. Комунікативні ознаки мовлення:

1. Правильність;

2. Чистота;

3. Різноманітність;

4. Точність;

5. Логічність;

6. Послідовність;

7. Виразність;

8. Образність;

9. Доречність;

10. Доступність;

11. Достатність;

12. Дієвість.

3. Поняття мовної норми:

1. Акцентологічні норми;

2. Фонетичні норми;

3. Лексичні норми;

4. Морфологічні норми;

5. Синтаксичні норми;

6. Стилістичні норми.

3. Техніка мовлення:

   1. Інтонація, тембр та мелодика;

   2. Артикуляція, темп мовлення, паузи;

   3. Невербальні засоби: міміка, жести, поза.

Практичні завдання

1. Надайте відповіді на питання:

1. Що таке спілкування?

2. Що таке комунікативна компетентність?

3. Як Ви розумієте поняття "етика професійного спілкування"?

4. Назвіть основні компоненти спілкування.

5. Назвіть основні етапи спілкування.

6. Які Ви знаєте засоби спілкування?

7. Поясніть, у чому полягає перцепний, комунікативний та інтерактивний аспекти спілкування?

8. Що таке комунікативні бар’єри? Які Ви знаєте різновиди комунікативних бар’єрів? Наведіть приклади.

9. Розкрийте зміст понять "прибудова" до партнера "зверху", "прибудова" до партнера "нарівні", "прибудова" до партнера "знизу", відчужена позиція.

2. Заповніть колонку "Комунікативна ознака" таблиці-моделі "Комунікативні ознаки мовлення" за допомогою термінів: правильність, чистота, різноманітність (багатство), точність, логічність, доречність, образність, виразність, послідовність, доступність, достатність, дієвість; – орієнтуючись на інформацію в сусідній колонці.

Таблиця-модель "Комунікативні ознаки мовлення"

№ з/п	Комунікативна ознака	У чому виявляється
1.		У мовленні дотримано норм літературної мови
2.		У мовленні немає чужих літературній мові слів і сполучень слів
3.		У мовленні застосовано багато різноманітних мовних засобів (фонетичних, лексичних, граматичних, стилістичних)
4.		Значення використаних слів строго співвідноситься із позначуваними ними поняттями
5.		Спосіб передачі думки (використані слова, способи поєднання слів, сполучні засоби тощо) не суперечить законам логіки
6.		Послідовність викладених фактів відповідає послідовності реальних подій
7.		У мовленні використано різноманітні виражальні мовні засоби (емоційно забарвлені слова, епітети, порівняння, метафори, інші фігури поетичного синтаксису)
8.		Вибір мовних засобів зумовлений ситуацією спілкування
9.		Мовні засоби полегшують сприйняття висловленої інформації
10.		Мовлення не викликає запитань щодо його змісту, зрозуміле для співрозмовника без додаткової інформації
11.		Мовлення впливає на свідомість співрозмовника, спонукає до зміни поведінки, думок, поглядів, настроїв