5. Особливості міжособистісних стосунків студентів

Стосунки у студентському середовищі неабиякою мірою визначаються загальним культурно-історичним (і соціально-економічним) фоном суспільного життя. Ці взаємини відображають культуру відносин, що склалася, між людьми в самому суспільстві. Тому важко задавати якісь готові «зразки» таких відносин. Часто їх диктує саме життя. І все це доводиться грамотно враховувати або тактовно (ненав'язливо) коректувати в своїх взаємостосунках з реальними людьми і в реальну епоху, що переживається країною.

Крім того, взаємини студентів поступово починають копіювати стосунки між викладачами і науковими керівниками. Майбутні психологи-професіонали повинні взяти все краще у цих стосунках своїх наставників, а не тільки залежатимуть від стереотипів поведінки, пропагованих засобами масової інформації і створюваних звичайними споживацькими прикладами.

Умовно можна виділити наступні проблеми, що виникають у взаєминах студентів один з одним:

1. Проблема взаємостосунків між студентами різних курсів. У багатьох психолого-педагогічних ВНЗ спостерігається деяка зарозумілість і «покровительство» з боку старших студентів щодо студентів молодших курсів. Це може провокуватися у великих перевагах для старшокурсників при розселенні їх в більш привілейовані кімнати гуртожитку, в наданні ним великих можливостей у користуванні бібліотекою, у проведенні власних досліджень, в більшій увазі до них з боку популярних і «модних» викладачів і т.д. Хоч реально це не так суттєво, але суб'єктивно для когось із студентів молодших курсів це може сприйматися як проблема. Тут необхідно вступити в неформальні (або навіть дружні) стосунки з кимось із студентів старших курсів, з молодими аспірантами або ученими, вступати в студентські наукові товариства, що звичайно і відбувається вже на перших курсах.

Як це не парадоксально, зверхність швидше виявляється серед однокурсників, коли «з'ясовується», що хтось зумів вступити у більш дружні стосунки з престижними викладачами і вченими, забезпечивши собі багато в чому свою майбутню кар'єру. До цього слід ставитися з розумінням, оскільки у майбутньому трудовому житті від уміння налагоджувати потрібні ділові контакти багато в чому залежить і професійний, і життєвий успіх молодого психолога. Навчання у ВНЗ є для цього своєрідним полігоном.

Іноді у зв'язку з цим виникають деякі моральні проблеми. Наприклад, спочатку студенти сприймають успіхи свого однокурсника в налагодженні добрих стосунків з викладачами з розумінням і навіть радістю, але згодом можуть зрозуміти суть цих стосунків: не у справжній дружбі викладачів і студентів, а з міркувань кар'єри.

Ревнощі до популярних викладачів можуть стати основою деякої неприязні в самих студентських взаємостосунках. Але з цим складно що-небудь зробити і тим більше забороняти викладачам вибирати для себе улюбленців, а для студентів вибирати собі кумирів.

2. Проблема побудови взаємин в переважно жіночих студентських аудиторіях. Ця проблема специфічна саме для психолого-педагогічних ВНЗ, де більшість студентів - дівчата. Для самих дівчат така ситуація створює труднощі: ними не так захоплюються, як це могло б бути в чоловічих (або хоча б реально змішаних) аудиторіях, що породжує деяку невпевненість в собі, що погано для майбутнього психолога. На жаль, проблеми виникають і у студентів-хлопців, у яких спочатку «розбігаються очі» від великої кількості дівчат навколо, але після приходить і деяке протверезіння, оскільки дівчата часто навіть не сприймають своїх однокурсників як справжніх чоловіків.

Для молодих людей все це усугубляється тим, що професія «психолог» вважається «негрошовитою», і молода людина, що збирається стати психологом, нерідко сприймається по життю як «невдаха». (За нинішньої «ринкової системи» цінностей це цілком реальна проблема в молодіжному середовищі). Щоб не відчувати свою нікчемність, студент-хлопець вимушений нерідко серйозно підробляти, щоб хоч якось продемонструвати свою здатність влаштовуватися у цьому житті. У більш сприятливому становищі знаходяться ті студенти, які налагоджують добрі ділові стосунки з викладачами і ученими, які дають їм можливість підробляти у сфері психолого-педагогічних послуг.

Перед творчим студентом стоїть проблема: що для нього важливіше, освіта і диплом чи радощі студентського життя? Здатність якось сумістити ці моменти є справжнім мистецтвом і вимагає від студента прояву справжньої життєвої творчості. Іноді це дозволяє студенту сформувати у себе готовність ефективно виконувати різні види діяльності (зокрема, добре вчитися і все-таки заробляти собі на кишенькові витрати. Іноді це призводить до серйозної перевтоми і нервових зривів. Важливо при цьому розрахувати свої реальні можливості і все-таки вибрати пріоритети свого розвитку.

3. Проблема входження у навчально-професійне співтовариство. Як відомо, в багатьох солідних і престижних установах важливу роль відіграє громадська думка, яка створюється неформальними групами студентів і співробітників. У цих групах швидко позначаються свої лідери, які прагнуть за допомогою залежних від них людей встановлювати свій вплив на ситуацію у ВНЗ, сподіваючись в перспективі якось вирішити для себе і власну професійну долю.

Зазвичай у такі престижні «тусовки» входять найяскравіші та ефектні в зовнішньому плані студенти, молоді викладачі і різні секретарі з лаборантами (постійні і «все знаючі співробітники»). Вони швидко визначають близьких собі за духом і помислами людей, самі легко зближуються і навіть дбайливо підтримують вигідні для себе стосунки, навіть долаючи в собі негативні відчуття один до одного. Важливу роль в таких «тусовках» відіграє спеціально підтримувана і культивована з допомогою певних естетичних засобів атмосфера “обраності та елітності” (особлива манера розмови, демонстративні пози, іронія щодо решти тощо).

Часто важливу роль в успішній адаптації до ВНЗ відіграє уміння студента включитися в місцеву престижну соціально-професійну групу — «тусовку», яка багато в чому підстраховує своїх постійних членів і навіть оберігає їх від гніву викладачів і адміністрації. Такі «тусовки» багато в чому формують громадську думку і з ними змушені рахуватись навіть найстрогіші викладачі та наукові керівники. “У тусовці” студент має набагато більше шансів на успіх в даній навчальній установі. Але щоб бути прийнятим в таку «тусовку», людині також доводиться йти на певні внутрішні (і не тільки внутрішні) компроміси, адже у кожній «тусовці» строго були розписані рольові позиції. Якщо молода людина відмовляється прийняти на себе якусь роль, то в «тусовку» вона, швидше за все, не впишеться. Але прийняття ролі, тобто відповідність очікуванням оточуючих, вже саме по собі багато в чому обмежує творче самовираження особистості. І далеко не всі готово на таку жертву. Типовою «розплатою» за входження у престижну «тусовку» є:

1) відповідність інтелектуальним, комунікативним, статусним, декоративним (в одязі і зовнішньому вигляді), фізичним та іншим вимогам і нормам, що характерні для даної групи. Якщо претендент недостатньо у всьому цьому відповідає, то він вимушений «попрацювати над собою», інакше «тусовка» його або відкине, або визначить для нього дуже невигідний соціальний статус (наприклад, роль «козла відпущення»);

2) Обмеження певної свободи дій і висловів (претендент вимушений приймати думки і оцінки даної групи, навіть якщо вони дещо розходяться з його власною думкою);

3) Обмеження в плані побудови своєї кар'єри (або підстав для майбутньої кар'єри). З одного боку «тусовка» значно допомагає («підстраховує») людину, особливо в період її адаптації в навчальному закладі, але, з другого боку, «тусовка» строго стежить, щоб кожний її член не «висовувався», щоб він знаходився в рамках відведеної йому ролі.

Наприклад, в багатьох навчальних і наукових організаціях можна зустріти «вічних молодших наукових співробітників» або «вічних кандидатів наук», що так і не посміли вирватися з рамок відведеного їм соціального статусу.

4) Терпляче відношення до різних домагань і образ із сторони визнаних лідерів «тусовки» (починаючи від жартів і «приколів», які приносять задоволення багатьом членам «тусовки» (іноді аж до сексуальних домагань);

5) Обмеження по відношенню до свого дозвілля і різних захоплень («тусовка» часто прагне контролювати не тільки діяльність в даній організації, але і весь спосіб життя людини) і т.д.

4. Природно, такі «тусовки» часто дають людині більше, ніж вимагають замість. Але іноді людина відчуває, що пора вирватися виданої «тусовки» і звільнитися від зобов'язань перед членами цієї групи. Виникає проблема безболісного виходу з навчально-професійної студентської (або навіть викладацької) «тусовки». В цьому випадку потрібно бути готовим «заплатити» за таке самовольство, а також просто мати уявлення про те, яка це може бути «платня»:

1) Плітки, наговори, відверта брехня;

2) Відмова в допомозі при рішенні якихось формальних або неформальних проблем;

3) Остракізм по відношенню до тих, хто, минувши «тусовку», зумів швидко (швидше, ніж «належить») вирішити деякі свої кар'єрні питання. Тут діє відоме ще з часів Арістотеля правило заздрості: ми легко переживаємо успіхи дальніх від нас людей, але успіхи близьких нам людей звичайно не пробачаємо, адже ми ж знали їх як «своїх», як «таких простих людей», а вони ось «випендрились», виявилися «краще нас»);

4) В найпримітивніших групах і колективах (що, до речі, мало залежить від загальноосвітнього рівня) можливі і такі варіанти «помсти», як биття, анонімні листи, апеляція до старих гріхів (наприклад, розголошування особистих секретів і слабкостів людини) і т.д.

Але найстрашніший варіант «розплати» — це розплата відчуттям власної гідності. Різні способи перевірки людини «на вшивість» - це, перш за все, перевірка його гідності.

Наприклад, у в'язницях новачка часто перевіряють саме на наявність гідності. Через деякий час перебування в камері, коли терпіння кінчається і дуже хочеться покурити або випити справжнього чаю сподіваюся, новачку пропонують все це, але при цьому примушують його якось принизитися («прокукурікати» або якось ще розважити «братву», когось вдарити по наказу, розкрити чиїсь секрети або навіть вступити в статевий зв'язок). І якщо людина заради матеріальних благ (сигарет, наркотиків, міцного чаю або цукерочки) готова принизитися, тобто продати своє відчуття власної гідності, то звичайно їй швидко і надовго визначається найпрестижніше місце в даній групі.

Зрозуміло, аналогія між вузом і камерою неправомірна, але в психологічному значенні випробування, яким піддають один одного люди в різних ситуаціях, виявляються схожі якщо не за змістом, то часто по меті і формі.

Іноді в «престижних навчальних закладах» може бути декілька конкуруючих «тусовок», що породжує для молодої людини, що самовизначається, «спокусу» з головою піти в склоки і скандали, що виникають між такими конкурентами, з метою «заслужити право» бути повноцінним членом однієї з «тусовок». Тут знову слід пригадати про те, що ж саме хоче отримати студент-психолог у вузі, професійні знання і спосіб наукового пізнання світу або ж досвід участі в склоках і інтригах, які виникають, у тому числі і серед конкуруючих за «лідерство» груп самих студентів?