- •Вступ до спеціальності психолог, практичний психолог
- •Розділ і. Загальні засади курсу
- •1.1. Міфи про психологію та психологічну практику
- •Історичні аспекти розвитку і становлення психологічної науки та психологічної практики
- •Психологічна діагностика
- •Р.Іі. Професійна діяльність психолога Про професії і професіоналізм в цілому і про професійну психологію зокрема
- •2.1. Загальне уявлення про професію практичного психолога
- •2.2. Професійна і «любительська» практична психологія
- •Професійний психолог як вчений-дослідник
- •Основні завдання практичної психології
- •Структура та основні розділи практичної психології
- •Психопрофілактика і психогігієна Найважливіші завдання психопрофілактичної роботи
- •Психічне здоров’я як мета діяльності психологічної служби
- •Соціальне замовлення і завдання, що виникають перед практичним психологом при роботі з клієнтом
- •Психологічна допомога, психологічне сприяння, психологічна підтримка і психологічний супровід
- •Психодіагностика як один з напрямів діяльності практичного психолога
- •Класифікація психодіагностичних методів, їх загальна характеристика і психологічне обгрунтовування
- •Загальне уявлення про психокорекцію як напрям практичної психології
- •Загальна характеристика методів і прийомів психокорекції
- •Теоретичні і методологічні основи психологічного консультування
- •Види і методи психологічного консультування
- •Стадії і прийоми консультування
- •Психотерапія в діяльності практичного психолога
- •Основні завдання немедичної психотерапії
- •Коротка характеристика основних психотерапевтичних напрямів
- •Поведінковий підхід
- •Загальне уявлення про групову психотерапію
- •3. Форми практичної психологічної роботи Порівняльний аналіз групової та індивідуальної форм психологічної роботи.
- •Психологічний тренінг як метод практичної психології
- •Основні види тренінгових груп в західній і вітчизняній практичній психології
- •4. Основні сфери діяльності практичних психологів
- •Основні проблеми та завдання психологічної служби у системі освіти
- •Уявлення про практичну психологію бізнесу, реклами і менеджменту
- •Психологічна допомога сім'ям
- •Специфіка психодіагностичної і психокорекційної роботи з сім'ями
- •«Малодоступні» сфери для практичного психолога
- •Деякі загальні питання діяльності практичного психолога Проблема оцінки ефективності діяльності практичного психолога
- •Практичний психолог як творець
- •Основи організації роботи психолога та його взаємодії з суміжними фахівцями
- •1. Основні варіанти розгляду складних психологічних проблем
- •Особливості організації ділових взаємостосунків
- •Проблема формування «команди» психологів-однодумців
- •Проблема самотності і «невизнаного генія» у психології
- •Розвиток особистості психолога у професії
- •1. Проблема «моделі фахівця» та індивідуального стилю діяльності психолога
- •Модель діяльності практичного психолога за Алленом – Абрамовою
- •Основні етапи розвитку психолога-професіонала та «кризи розчарування»
- •Проблема професійних деструкцій у розвитку психолога
- •Розвитку та саморозвитку психолого-професіонала Ідеал «природнього» розвитку психолога. Проблема дилетантизму у психології
- •Ідеал цілеспрямованого навчання та виховання психолога
- •3. Типи і рівні професійного самовизначення як можливі орієнтири саморозвитку психолога
- •5. Інтелігентність як орієнтир професійного і особистого розвитку психолога
- •Етичні проблеми професійного самовизначення психолога
- •Основні варіанти і рівні розгляду етичних проблем у психології
- •2. Головний «етичний парадокс» психології
- •3. Етичні проблеми в науково-дослідній діяльності психолога
- •4. Основні етичні проблеми і «спокуси» практичної психології
- •Оплата психологічних послуг
- •5. Основні етичні принципи в роботі психолога
- •6. Проблема загальнолюдських цінностей в роботі психолога. Головний етичний орієнтир психолога-практика
- •Студент-психолог як суб'єкт навчально-професійної діяльності Про розвиток і саморозвиток: професійне становлення студента як розвиток особистості
- •Особливості підготовки психологів в освітніх установах
- •2. Формальні і змістовні аспекти вищої психологічної освіти
- •3. Соціально-організаційна специфіка навчання у внз
- •4. Особливості побудови взаємостосунків студента-психолога ї з викладачами та адміністрацією факультету
- •5. Особливості міжособистісних стосунків студентів
- •6. Особливості організації дозвілля і позанавчальної діяльності студента
- •Шляхи професійного вдосконалення психолога
- •1. Загальна типологія шляхів професійного вдосконалення психолога
- •2. Спрямованість професійного самовдосконалення психолога.
- •3. «Неформальні шляхи» професійного саморозвитку психологів
- •4. Професійне самовдосконалення психолога після закінчення внз
- •Психологічна служба у системі освіти україни
- •Учитель і шкільна психологічна служба
- •Етичний кодекс психолога
- •І. Відповідальність
- •Іі. Компетентність
- •Ііі. Захист інтересів клієнта
- •Іv. Конфіденційність
- •V. Етичні правила психологічних досліджень
- •VI. Кваліфікована пропаганда психології
- •VII. Професійна кооперація
- •Додаток № 3
- •Товариства психологів України
- •І. Загальні положення
- •Іі. Цілі і завдання Товариства
- •Ііі. Порядок прийому в товариство і умови вибуття з нього
- •Іv. Права і обов’язки членів Товариства
- •V. Керівні органи і структура Товариства
- •Програмний матеріал до вивчення дисципліни
- •Тема 2. Психолог як професійний діяч
- •Тема 3. Зміст діяльності психолога. Психодіагностична функція психолога
- •Тема 4. Психологічна корекція. Психопрофілактика. Розвивальна функція психолога
- •Навчально - тематичний план вивчення дисципліни «Вступ до спеціальності»
- •Словник термінів
- •Список літератури з курсу “Вступ до спеціальності”
М.В.Савчин
Вступ до спеціальності психолог, практичний психолог
Савчин М.В.
Багнюк З.С.
Вступ до спеціальності “Психолог, практичний психолог”: Навчальний посібник.
У посібнику розкрито суть, предмет, структуру, принципи і завдання курсу “Вступ до спеціальності “психологія””, а також головні напрями та особливості професійної діяльності психолога-дослідника і психолога-практика, розглядаються питання професійного становлення студента-психолога, даються корисні студентам і викладачам з організації навчально-професійної діяльності.
Посібник зорієнтований для студентів і викладачів психологічних факультетів, практичних психологів і педагогів, соціальним працівникам та широкому колу читачів, яких цікавить психологія.
Рецензенти:
Розділ і. Загальні засади курсу
1.1. Міфи про психологію та психологічну практику
Як показують спеціальні дослідження і практика, уявлення більшості студентів-першокурсників психологічних факультетів про психологію та майбутню професійну діяльність часто мають у своїй основі різноманітні міфи, що грунтуються на побутових думках, чутках, відомостях з телепередач і псевдопсихологічних книг. За кожним з цих міфів є деяка реальність, вони мають під собою якусь підставу. Часто ця реальність представлена дещо спотворено, перебільшено, акцентується увага на помилкових відтінках, від чого стає ілюзорно-спокусливою.
Які ж ці міфи?
Міф перший. Часто вважається, що психологія – наука, яка все знає про людину, її душу, а психолог-професіонал, що оволодів цією наукою, «бачить людей наскрізь». Справді сам, термін «психологія» означає «наука про душу», «вчення про душу». Проте абсолютно повне знання про душу (як, і про об’єкти і предмети інших наук) принципово неможливе – можливий лише рух до глибшого знання. Між тим душа, яку – на відміну від об'єктів і явищ природи – неможливо безпосередньо “побачити”, доторкнутися, виміряти. Вона є особливо складним об'єктом для вивчення, а тому видатний фізик Альберт Ейнштейн після розмови з великим швейцарським психологом Жаном Піаже вигукнув: «Наскільки просте те, чим займаюся я в порівнянні з тим, чим займаєтеся Ви!», «Теоретична фізика - це дитяча гра в порівнянні з таємницями дитячої гри!», «Господи, наскільки психологія складніша за фізику!».
Знання, накопичені психологією, багаті і різноманітні, але далеко не вичерпні і часто суперечливі. Існує безліч психологічних теорій, тому не потрібно очікувати від психології «істини в останній інстанції». Вас неминуче очікують сумніви та пошук, що, у принципі, зовсім непогано, якщо прагнути не до пасивного засвоєння, а до творчого пошуку і розвитку.
Що стосується всепроникливості психолога, то не вартує її перебільшувати. Проте багато чого він дійсно може бачити у людській душі краще, ніж ті, хто психологією не займається, оскільки психолог спеціально про це роздумує, досліджує і з цим працює. Він може краще розповісти про психічні явища, оскільки володіє психологічними термінами, з допомогою яких можна описати ті або інші феномени, що стосуються душевного світу людини. Психолог, який безапеляційно стверджує, що йому “все зрозуміло” щодо тієї або іншої людини або психологічного явища, непрофесіонал або нерозумний, або «працює на публіку».
Міф другий. Психолог – людина, від природи наділена особливими здібностями до спілкування з іншими людьми, добре їх розуміє. Взагалі кажучи, питання про те, хто чим наділений від природи, а що здобувається протягом життя (виховується) – досить складне питання. Справді, ми можемо говорити про природні (вроджені) задатки багатьох індивідуальних особливостей людини, наприклад, про властивості нервової системи, які безпосередньо виявляються у швидкості рухів, стомлюваності і ін. Проте стверджувати про природні основи здібностей до ефективного спілкування і співпереживання (емпатії), як мінімум, непросто, якщо не сказати, що важко. В усякому разі, серед практичних психологів – у тому числі видатних, визнаних у світі – люди найрізноманітніші за своїми «природними даними». Інша річ, що практичному психологу справді важливо володіти певними здібностями, про що йтиметься нижче. Здібності до спілкування та розуміння інших (іноді це називають «компетентність у спілкуванні») можна і потрібно розвивати, і не тільки психологу (для чого, до речі, існують відповідні психологічні методи).
Міф третій. Психолог – людина, яка вміє керувати поведінкою, відчуттями, думками інших, спеціально цьому навчена та володіє відповідними психологічними техніками (наприклад, гіпнозом). Справді, практичний психолог володіє деякими способами впливу на поведінку інших. Тут власне не йдеться про гіпноз в широкому його розумінні (занурення у глибокий транс з навіюванням певних образів і поведінки) – це прерогатива медиків-психіатрів. У психології були напрацьовані певні способи, що дозволяють створити ситуацію довіри і доброзичливості, попередження і зм'якшення конфліктів між людьми. Одночасно побоювання з приводу маніпулятивних можливостей психологів, що володіють певними знаннями про закономірності поведінки, також мають свої підстави, наприклад, робота психологів у виборчих компаніях чи у рекламних агенствах. Але будь-яке знання може бути використане і на благо, і на шкоду. Саме по собі управління поведінкою – не самоціль. Гірший варіант, коли психолог насолоджується владою над іншим. Спокуса владою – ще один варіант спокуси. Неприємні ситуації, коли вплив психолога на іншу людину використовується в корисливих і прагматичних цілях.
Міф четвертий. Психолог – людина, що досконало знає саму себе та володіє собою за будь-яких обставин, у складних чи надзвичайних ситуаціях. Знати себе «до кінця» неможливо. Людина, що стверджує, що пізнала себе повністю, помиляється або вдає. Але прагнення до самопізнання, прагнення дійти «до суті, до коренів, до серцевини» для психологів дійсно часто характерне (але, зауважимо, не для всіх психологів і не тільки для психологів). В усякому разі, часто справедливо говорять, що практичний психолог повинен знати власні прагнення, цінності, можливості тощо, щоб в роботі з іншою людиною не вирішувати свої неусвідомлені особистісні проблеми, а саме допомагати іншому (клієнту), тобто він повинен бути гармонійною, цілісною особистістю.
Психолог, що не признається сам собі у тих своїх потаємних прагненнях, які вважає негідними (наприклад, у прихованій потребі влади чи егоїстичного ствердження, агресії тощо), буде, сам того не зауважуючи, прагнути їх задовольняти, а жертвою цього буде клієнт (цю проблему і інші, з нею пов'язані, ми теж обговоримо у відповідному розділі). Що ж до володіння собою в будь-якій ситуації – це вже зі сфери «надлюдського». Правда, у психології розробляються деякі методи саморегуляції поведінки – володіючи якими людина (не обов'язково тільки психолог) справді поводиться впевненіше у складних ситуаціях. Крім того, психолог, володіючи професійними знаннями, наприклад, про суть конфліктів різного роду і способи їх попередження та продуктивного вирішення, виявляється більш підготовленим до адекватної поведінки в таких випадках.
Міф п’ятий. Психолог – мудрець, що знає про життя більше за інших, і його місія – вказувати на істинний шлях порадами і повчаннями людям, які страждають чи збилися на життєвому шляху. Як і серед решти людей, серед психологів бувають мудрі і не дуже мудрі, але мова не про це. Йдеться про ще одну спокусу «надлюдяності» – спокуса роллю “великого вчителя”, месії, пастиря, гуру. Ця спокуса стає привабливішою, коли клієнти готові визнати цю роль. Зрозуміло, є психологи, які на таку роль претендують – як і інші люди, які вважають, що саме вони знають головні істини життя і ведуть за собою, вважаючи, що саме вони «знають, як потрібно жити». Та якщо хтось і знає істину — то лише Бог, хто Вищий за людину, а самообожнювання, це, лише прояв нездорової гордині та незадоволеного самолюбства. Психолог – не священик і не має права говорити від Божого імені. Він не має права нав'язувати свій шлях і своє світобачення, а може лише намагатися допомогти іншому побачити власне Я іншого та знайти вихід із складної життєвої ситуації.
Як показує досвід, молоді люди, які приходять на факультети психології та не пройшли заздалегідь спеціальної підготовки, як правило, тією чи іншою мірою орієнтуються на один або одночасно декілька згаданих міфів, що лежать в основі їх професійного вибору. Найчастіше звучить наступне:
• «Хочу краще в собі розібратися». Мотив вельми гідний, але, погодьтесь, розбиратися в собі – це не професія.
• «Хочу допомагати людям». Звучить вельми гідно і красиво, якщо це сказано чесно і відверто. Справді, практичний психолог – один з тих (але не єдиний), хто допомагає іншим. Але що за цим стоїть? Чому була вибрана саме психологія? Адже допомагає іншим і священик, і педагог, і соціальний працівник, і благодійник, і міліціонер, і багато інших фахівців.
Або ще інші мотиви: «Хочу навчитися володіти собою», «Хочу навчитися краще спілкуватися», «Цікава наука». Але ці мотиви, якщо вони єдині, теж не є цілком адекватними.