- •Вступ до спеціальності психолог, практичний психолог
- •Розділ і. Загальні засади курсу
- •1.1. Міфи про психологію та психологічну практику
- •Історичні аспекти розвитку і становлення психологічної науки та психологічної практики
- •Психологічна діагностика
- •Р.Іі. Професійна діяльність психолога Про професії і професіоналізм в цілому і про професійну психологію зокрема
- •2.1. Загальне уявлення про професію практичного психолога
- •2.2. Професійна і «любительська» практична психологія
- •Професійний психолог як вчений-дослідник
- •Основні завдання практичної психології
- •Структура та основні розділи практичної психології
- •Психопрофілактика і психогігієна Найважливіші завдання психопрофілактичної роботи
- •Психічне здоров’я як мета діяльності психологічної служби
- •Соціальне замовлення і завдання, що виникають перед практичним психологом при роботі з клієнтом
- •Психологічна допомога, психологічне сприяння, психологічна підтримка і психологічний супровід
- •Психодіагностика як один з напрямів діяльності практичного психолога
- •Класифікація психодіагностичних методів, їх загальна характеристика і психологічне обгрунтовування
- •Загальне уявлення про психокорекцію як напрям практичної психології
- •Загальна характеристика методів і прийомів психокорекції
- •Теоретичні і методологічні основи психологічного консультування
- •Види і методи психологічного консультування
- •Стадії і прийоми консультування
- •Психотерапія в діяльності практичного психолога
- •Основні завдання немедичної психотерапії
- •Коротка характеристика основних психотерапевтичних напрямів
- •Поведінковий підхід
- •Загальне уявлення про групову психотерапію
- •3. Форми практичної психологічної роботи Порівняльний аналіз групової та індивідуальної форм психологічної роботи.
- •Психологічний тренінг як метод практичної психології
- •Основні види тренінгових груп в західній і вітчизняній практичній психології
- •4. Основні сфери діяльності практичних психологів
- •Основні проблеми та завдання психологічної служби у системі освіти
- •Уявлення про практичну психологію бізнесу, реклами і менеджменту
- •Психологічна допомога сім'ям
- •Специфіка психодіагностичної і психокорекційної роботи з сім'ями
- •«Малодоступні» сфери для практичного психолога
- •Деякі загальні питання діяльності практичного психолога Проблема оцінки ефективності діяльності практичного психолога
- •Практичний психолог як творець
- •Основи організації роботи психолога та його взаємодії з суміжними фахівцями
- •1. Основні варіанти розгляду складних психологічних проблем
- •Особливості організації ділових взаємостосунків
- •Проблема формування «команди» психологів-однодумців
- •Проблема самотності і «невизнаного генія» у психології
- •Розвиток особистості психолога у професії
- •1. Проблема «моделі фахівця» та індивідуального стилю діяльності психолога
- •Модель діяльності практичного психолога за Алленом – Абрамовою
- •Основні етапи розвитку психолога-професіонала та «кризи розчарування»
- •Проблема професійних деструкцій у розвитку психолога
- •Розвитку та саморозвитку психолого-професіонала Ідеал «природнього» розвитку психолога. Проблема дилетантизму у психології
- •Ідеал цілеспрямованого навчання та виховання психолога
- •3. Типи і рівні професійного самовизначення як можливі орієнтири саморозвитку психолога
- •5. Інтелігентність як орієнтир професійного і особистого розвитку психолога
- •Етичні проблеми професійного самовизначення психолога
- •Основні варіанти і рівні розгляду етичних проблем у психології
- •2. Головний «етичний парадокс» психології
- •3. Етичні проблеми в науково-дослідній діяльності психолога
- •4. Основні етичні проблеми і «спокуси» практичної психології
- •Оплата психологічних послуг
- •5. Основні етичні принципи в роботі психолога
- •6. Проблема загальнолюдських цінностей в роботі психолога. Головний етичний орієнтир психолога-практика
- •Студент-психолог як суб'єкт навчально-професійної діяльності Про розвиток і саморозвиток: професійне становлення студента як розвиток особистості
- •Особливості підготовки психологів в освітніх установах
- •2. Формальні і змістовні аспекти вищої психологічної освіти
- •3. Соціально-організаційна специфіка навчання у внз
- •4. Особливості побудови взаємостосунків студента-психолога ї з викладачами та адміністрацією факультету
- •5. Особливості міжособистісних стосунків студентів
- •6. Особливості організації дозвілля і позанавчальної діяльності студента
- •Шляхи професійного вдосконалення психолога
- •1. Загальна типологія шляхів професійного вдосконалення психолога
- •2. Спрямованість професійного самовдосконалення психолога.
- •3. «Неформальні шляхи» професійного саморозвитку психологів
- •4. Професійне самовдосконалення психолога після закінчення внз
- •Психологічна служба у системі освіти україни
- •Учитель і шкільна психологічна служба
- •Етичний кодекс психолога
- •І. Відповідальність
- •Іі. Компетентність
- •Ііі. Захист інтересів клієнта
- •Іv. Конфіденційність
- •V. Етичні правила психологічних досліджень
- •VI. Кваліфікована пропаганда психології
- •VII. Професійна кооперація
- •Додаток № 3
- •Товариства психологів України
- •І. Загальні положення
- •Іі. Цілі і завдання Товариства
- •Ііі. Порядок прийому в товариство і умови вибуття з нього
- •Іv. Права і обов’язки членів Товариства
- •V. Керівні органи і структура Товариства
- •Програмний матеріал до вивчення дисципліни
- •Тема 2. Психолог як професійний діяч
- •Тема 3. Зміст діяльності психолога. Психодіагностична функція психолога
- •Тема 4. Психологічна корекція. Психопрофілактика. Розвивальна функція психолога
- •Навчально - тематичний план вивчення дисципліни «Вступ до спеціальності»
- •Словник термінів
- •Список літератури з курсу “Вступ до спеціальності”
Модель діяльності практичного психолога за Алленом – Абрамовою
Таблиця 5
Основні якості психолога |
|
Кваліфікованого |
Некваліфікованого |
1. Цілі психологічної допомоги |
|
Орієнтує клієнта в його цілях, пропонуючи йому максимально можливе число варіантів поведінки; завдання бачить у розширенні можливостей клієнта. |
Переслідує свої цілі, використовує клієнта для реалізації власних намірів, демонстрації своєї винятковості або розв’язання власних проблем. |
2. Відгуки та реакції в ситуації професійної діяльності |
|
Дає різноманітні вербальні та невербальні відгуки; уникаючи оцінних суджень, дає конструктивний зворотній зв'язок. |
Демонструє типовий, шаблонний стиль спілкування, дає стереотипні оцінки.
|
3. Світогляд (концепція) практичного психолога |
|
Розуміє складність дослідження людської індивідуальності і впливу на неї, усвідомлює неможливість багатовимірного її опису у межах однієї концепції й тому прагне використовувати в роботі різні концепції. |
Не володіє усвідомленою концепцією або має одну, зміст і походження якої не рефлексує та не усвідомлює.
|
4. Культурна продуктивність практичного психолога |
|
Здатний до творення багатьох ідей та моделей поведінки як в своїй культурі, так і в межах інших культур, що дозволяє йому долучитися до світу клієнта, знайти розуміння його життєвого шляху, відмінного від власного. |
Діє тільки у межах власної культури, яку він розуміє лише через зміст своїєї Я-концепції (часто неадекватної).
|
5. Конфіденційність |
|
Чітко рефлексує зміст одержуваної психологічної інформації, уміє берегти професійну таємницю. |
Порушує правила конфіденційності, схильний до розповсюдження конфіденційної інформації |
6. Обмеження в діяльності практичного психолога |
|
Реально оцінює свої можливості та межі компетентності, готовий до співпраці з представниками суміжних професій і колегами. |
Працює без обмежень, береться за будь-яку проблему, не бажає працювати з іншими професіоналами, вважає правильними всі свої дії |
7. Міжособистісний вплив в роботі практичного психолога |
|
Усвідомлює і фіксує взаємовплив його і клієнта, постійно рефлексує свої відчуття, думки, бажання; враховує результати впливу у міжособистісній взаємодії. |
Не розуміє, не приймає та не враховує наслідків міжособистісного впливу у взаємодії з клієнтом.
|
8. Людська гідність |
|
Пошана гідності клієнта - це аксіома, зокрема, забезпечує адекватність для клієнта психологічного слова, яке використовує у спілкуванні. |
Може демонструвати неуважне або навіть образливе ставлення до клієнта, підкреслює надзначущість своєї професії, займає позицію «зверху», використовує псевдонауковий жаргон, перенавантажуючи мову спеціальною термінологією. |
9. Узагальнена теорія |
|
Активно рефлексує зміст узагальненої теорії, постійно освоює нові теорії і підходи; іноді виробляє власну концепцію психологічної допомоги, відкритий для сприйняття альтернативних підходів |
Прив'язаний до одного підходу, критично оцінює інші можливі точки зору, приймає відомий йому підхід за єдино вірний; не виробляє узагальнений підхід як особистий спосіб мислення. |
10. Ставлення до узагальненої теорії |
|
Розглядає теорію як віддзеркалення реальності, яке може змінюватись залежно від зміни психологічної реальності клієнтів, усвідомлює факт існування у будь-якій теорії предмету і різних способів його опису. |
Ігнорує способи мислення авторів різних теорій, не виділяє предмету теорії і способів його опису, не співвідносить свою теорію з іншими.
|
У розгляді основних вимог (і протипоказань) до професіонала-психолога слід охарактеризувати індивідуальний стиль діяльності досвідчених фахівців, який складно підігнати під якісь загальноприйняті стандарти і профілі. Загальна логіка формування індивідуального стилю професійної діяльності психолога передбачає наступні важливі моменти: 1) спочатку психолог спирається на свої здатності і уміння, поступово пристосовувавши їх до розв’язання своїх професійних задач; 2) далі на основі наявних якостей і умінь нерідко виробляються нові, раніше відсутні якості; 3) нарешті, поступово формується складна взаємозв'язана система наявних адаптованих і нових професійно важливих якостей.
Останню систему якостей В.З. Мерлін називав «симптомокомплексом», зазначаючи при цьому: «Індивідуальний стиль діяльності слід розуміти не як набір, окремих властивостей, а як доцільну систему взаємозв'язаних дій, з допомогою якої досягається певний результат. Окремі дії утворюють цілісну систему саме завдяки доцільному характеру їх зв'язку».
Для повноцінного формування фахівця-психолога також найважливішу роль відіграє орієнтація на конкретну мету (або навіть ідею), яка й мобілізує різні знання та уміння, що набувалися у процесі навчання у ВНЗ, так і поступово накопиченому досвіді самостійної практичної роботи. Найсумніше, коли відсутня така ідея, що не дозволяє навести лад в наявних знаннях і уміннях, не дозволяє узагальнити свій досвід, так і залишаючись на рівні купи несистематизованих рецептів, не пов'язані загальною ідеєю вражень, знань, умінь тощо.
У формування індивідуального стилю діяльності психолога можна виділити такі основні етапи. На першому етапі важливо засвоювати професійну діяльність за вже відпрацьованими схемами і процедурами, тобто навчитися працювати так, як належить. Саме це гарантує успішне виконання поставлених завдань. На даному етапі виділяють підетапи:
1. Загальне орієнтування в даній діяльності, коли початкуючий психолог, «в цілому» вже знає (або уявляє), як треба працювати, але саму роботу в цілому виконувати ще не може.
2. Засвоєння окремих дій та операцій, а також відпрацювання окремих процедур, прийомів і методів роботи, практики використання методик.
3. Засвоєння діяльності в цілому (за нормативно-схваленим зразком).
На другому етапі вже більш досвідчений фахівець (який навчився виконувати окремі завдання та навіть засвоїв певні види професійної діяльності в цілому) може дозволити собі деякий відступ від нормативно-схвалених зразків роботи. Тут можна виділити такі підетапи:
1. Виникнення загальної ідеї роботи по-своєму (хоч би приблизне уявлення, якомога успішно виконувати професійну задачу інакше, ніж це робиться звичайно).
2. Пробне виконання окремих дій по-новому
3. Поступове проектування та засвоєння всієї діяльності по-новому, тобто формування свого, індивідуального стилю професійної діяльності.
Найголовніше у формуванні індивідуального стилю праці – не поспішати і завжди мати забезпечені «тили» у вигляді засвоєної раніше діяльності за нормативно-схваленим зразком, що гарантує успішне, а найголовніше безпомилкове виконання роботи у разі невдалого експериментування у виробленні нових способів діяльності.
Спостереження за студентами і досвідченими фахівцями дозволяють виділити одну цікаву закономірність: студенти і психологи, які прагнуть підвищити свою готовність до майбутньої професійної діяльності, більшу увагу приділяють не тільки засвоєнню своїх знань, а виробленню вмінь та навичок.
Із зростанням свого професійного досвіду досвідчені практичні психологи також стурбовані своїм розвитком у професії, поступово переносячи акцент зі знань і умінь на ціннісно-смислові аспекти своєї діяльності. Вони все більше ставлять перед собою запитання про значення свого перебування у психології, про те, що вони можуть дати психології, і наскільки вона може збагатити їх як осібистостей. У зв'язку з цим постає запитання: чи варто прискорювати події і ставити такі ціннісно-смислові питання вже перед студентами і початкуючими психологами, чи почекати, поки вони самі не «дозріють» для таких питань? Ми вважаємо, що і тут неприпустимі якісь стандартні підходи, оскільки всі фахівці, і всі студенти-психологи – різні, і терміни фахового становленняу всіх теж різні. А у когось такого дозрівання взагалі може не наступити, хоч він може цілком ефективно виконувати свої професійні обов'язки та навіть вважати себе досвідченим психологом. Чи варто розчаровувати таких психологів-фахівців, тим паче, що вони навіть приносять користь оточуючим.
Проблема полягає в тому, що більш важливим результатом професійної праці є розвиток особистості самих професіоналів, а цей розвиток пов'язаний, перш за все, з розвитком ціннісно-смислової сфери особистості. Недаремно А. Д. Маркова, виділяючи рівні професіоналізму, як вищий такий рівень називає рівень суперпрофесіоналізму, де головним етапом є етап творчого самопроектування себе як особистості-професіонала. Саме на цьому етапі людина по-справжньому досягає вершини професійного розвитку свого «акме».