3. Соціально-організаційна специфіка навчання у внз

Потрапляючи до ВНЗ, студент мимовільно порівнює його з школою. Для нього виникає непроста ситуація, що вимагає від нього готовності до перебудови своєї навчальної діяльності. Особливо складно це буває для тих, хто в загальноосвітній школі зумів знайти ефективні способи отримання «високих балів», способи побудови взаємостосунків з викладачами тощо. Порівняно з навчанням у школі, ВНЗ має наступні важливі соціально-організаційні особливості:

1. Із самого початку студент стає членом особливої соціальної групи - студентства. Звичайно, що у більшості випадків він до цього себе наперед готує морально і цілком усвідомлює свій новий соціальний статус. Студент фактично засвоює не тільки «навчально-професійну діяльність», але і спосіб життя (і спосіб думання) студентів, якими вони є на рівні суспільної свідомості. Природно, у міру свого навчання у ВНЗ і перебування у студентському середовищі студент поступово змінює своє уявлення про «образ студента», одночасно змінюючи уявлення і про самого себе як «справжнього» чи «несправжнього» студента.

У престижних ВНЗ на цій основі може формуватися деяка «студентська (а потім — і «професійна») зарозумілість, яка особливо небажана для представників гуманітарних професій, адже їм реально потім доведеться спілкуватися з різними людьми з різних (не тільки психолого-педагогічних) професійних груп.

Адміністрація ВНЗ, викладачі, однокурсники і батьки висувають певні вимоги до студента, які йому доводиться виконувати, частіше із задоволенням, але іноді без особливої радості. Правда, з часом студенту все це поступово набридає і йому все більше хочеться бути «просто людиною», а не стереотипним студентом. Але комусь дуже подобається роль «справжнього студента» і він продовжує її виконувати навіть після закінчення навчання, сам повною мірою цього не усвідомлюючи та не рефлексуючи. Правда, частина студентів, навпаки, прагне якнайшвидше відчути себе «справжнім психологом», трохи дратуючи своїх однокурсників і одночасно радуючи (а іноді і «звеселяючи») деяких викладачів. Але і тут студент має право на своє розуміння професійного розвитку.

2. Навчання в університеті має більш прагматичну спрямованість, наближену до майбутньої практичної, виробничої діяльності (включаючи і виробництво нових знань в роботі психолога-дослідника). У школі «прагматизм» часто виражається у підготовці до вступу до ВНЗ, хоч насправді у добрих школах це може бути: формування готовності учня орієнтуватися у навколишньому світі, у світі майбутньої професійної праці. Але реально далеко не всі випускники шкіл, що стали студентами-психологами, по-справжньому зорієнтувалися у навколишньому соціальному світі, тому процес побудови свого бачення «смислової картини світу» продовжується і у ВНЗ. Причому, чим визначеніше професійна перспектива була сформована у студента (чим краще він уявляв, «навіщо» і «як можуть знадобитися йому знання для майбутньої работи»), тим краще він вчився. І навпаки, чим менше студент знає про професію, тим менш позитивне його ставлення до навчання (І.А.Зімняя).

3. Важливою відмінністю освіти у ВНЗ від навчання у школі є менш жорсткий, ніж в школі, зовнішній контроль за тим, на що витрачається час. Йдеться не про те, що у студента більше «вільного часу (старанному студенту реально доводиться працювати анітрохи не менше від старшокласника), але про час, не контрольований з боку самих педагогів, і, тим більше, батьків. У вищих навчальних закладах є, так звані, «вільні відвідування» занять, коли студент сам вибирає, які за розкладом заняття відвідувати і наскільки регулярно відвідувати. У такій ситуації у студента з'являється реальна «спокуса» використовувати цей час зовсім не в навчальних цілях і навіть не в цілях особистісного розвитку. В умовах «ринкового життя» все це усугубляється для деяких студентів необхідністю серйозно «підробляти» збоку, витрачати на це чималу частину своїх сил. Тому вміння планувати свій час, а також планувати свої душевні і фізичні «витрати» стає найважливішою умовою успішної навчально-професійної діяльності студента-психолога. Особливо складною ця проблема є для тих, хто вибрав форму заочної і тим більше, екстернатної чи дистанційної освіти, коли основне навантаження падає саме на самостійну роботу. Додамо, що питання обов'язковості або необов'язковості відвідування занять, форм контролю, можливості індивідуального підходу в плані форм відробітку занять тощо. розв'язуються конкретним ВНЗ. У ряді випадків це фіксується в договорі між студентом і вищим навчальним закладом.

4. Нерідко для студента виникає проблема «кишенькових грошей» для того, щоб органічно включитися в багато студентських «забав» і долучитися до традиційних молодіжних «радощів життя». Виникає навіть парадоксальна ситуація, коли об'єктивно грошей у студента стає більше, ніж у старшокласника, але суб'єктивно (а у психологічному плані це набагато важливіше!) грошей «вічно не вистачає». Природно, мізерна студентська стипендія тут ніяк не рятує. Можна, звичайно, помріяти і уявити, що «добрий науковий керівник» чи хтось з впливових доброзичливців студента запропонує йому «чесно» самому заробити гроші, беручи участь у різних дослідженнях, перспективних проектах (наприклад, у наукових «грантах»), але щастить таким чином далеко не кожному. У результаті студенту доводиться робити серйозний вибір, що для нього важливіше, стати фахівцем і на якийсь час відмовитися від багатьох «радощів студентського життя», або ж не одурюючи себе і ставиться до навчання як до «тимчасової незручності». В якомусь значенні - це своєрідна перевірка волі майбутнього фахівця, оскільки і в реальній роботі (а не тільки в навчальній діяльності) уміння пересилювати свої «пристрасті», «потяги» і «капризи» буде найважливішою умовою професійного і життєвого успіху.

5. Найважливішою особливістю навчання на психологічному відділенні є можливість (і навіть необхідність) самостійно вибирати і відвідувати деякі курси і спецкурси («за вибором»). Головна небезпека для студента-психолога орієнтуватися в зовні яскравих і модних назвах курсів (або на «модні прізвища» викладачів), відмовляючись іноді від менш ефектних, але більш глибоких і корисних для майбутнього курсів і спецкурсів. Хоч для формування професійної самосвідомості, самоповаги та загального орієнтування у психологічній проблематиці слід відвідувати і «модні», і зовні ефектні заняття «яскравих викладачів». Наприклад, просто безглуздо не використовувати можливість відвідувати лекції поважаного, та ще і майстерно читаючого лекції фахівця.

6. Організаційною особливістю навчання у ВНЗ є «строкатість» і багатоплановість всього студентського життя, коли одночасно доводиться відвідувати лекції, самостійно працювати з літературою (читати матеріал, який може і не стане в нагоді найближчим часом), намагатися засвоїти дисципліни, які також можуть і не знадобитися при здачі іспитів, і при цьому брати активну участь у студентському житті, закохуватися, страждати («справа молода» і всім «відома»), вести так зване «культурне життя» (театри, концерти, музей) тощо. Важливо при цьому не «заплутатися», не «розкидатися», не допустити, щоб голова від всього цього «обертом не пішла». Тут важливо, щоб студент зміг виділити головні, пріоритетні напрями, в основі яких лежить значна мета або ідея, якій повинно підкорятися все інше. Для студента-психолога ситуація може ускладнитися тим, що він ще знаходиться в пошуку такої ідеї або значення. Але, як відомо, «процес пошуку смислу навчання вже сам по собі є смислом», тим більше що і надалі психологу постійно переосмислювати те, що недавно здавалося таким зрозумілим.

7. Навчання на психолого-педагогічному факультеті має вельми цікаву і одночасно вельми складну для розуміння (з боку студентів) особливість. Нерідко студент, прослуховуючи лекції викладачів про те, як треба викладати і як треба контролювати знання, раптом усвідомлює, що ці ж викладачі все це роблять зовсім не так чудово, як самі рекомендують на лекціях, а іноді в суперечності з декларованими принципами. Це може стати приводом для здивування, а для вразливої натури - причиною морального шоку. Але і до цього ми радимо ставитися спокійніше. По-перше, викладач все це не сам придумав, він просто висловлює те, що повинен знати студент. По-друге, далеко не все залежить від конкретних викладачів і навіть від конкретних адміністраторів (у системі освіти є і більш впливові інстанції). Нарешті, «добре викладати» та «ефективно контролювати знання» може далеко не кожен викладач, і взагалі про «добре» і «правильне» набагато простіше говорити, ніж все це самому виконувати. Якби все було так просто, то система освіти і в Україні, і у всьому цивілізованому світі давно була б зовсім іншою. А студенту як майбутньому фахівцю-психологу треба вчитися бути терпеливішим.

8. Особливість навчання у ВНЗ передбачає суттєву перебудову всієї розумової діяльності студента. Це означає, що навчальні завдання завжди одночасно спрямовані як на розуміння, осмислення, так і на запам'ятовування і структуризацію у пам'яті студента засвоюваного матеріалу, його збереження і цілеспрямовану актуалізацію.

9. У частини студентів виникає непроста проблема проживання у студентському гуртожитку або на квартирі. У всьому світі для багатьох студентів це нормальне явище. Головне тут збереження відчуття власної гідності, а в основі такого відчуття - захопленість улюбленою справою, захопленість психологією взагалі і якоюсь більш близькою для студента психологічною проблемою зокрема. Зосереджена людина завжди викликає пошану у людей. І навпаки, легкою «здобиччю» всяких пройдисвітів і спокусників завжди стають люди, які самі не знають, чого хочуть.