- •Вступ до спеціальності психолог, практичний психолог
- •Розділ і. Загальні засади курсу
- •1.1. Міфи про психологію та психологічну практику
- •Історичні аспекти розвитку і становлення психологічної науки та психологічної практики
- •Психологічна діагностика
- •Р.Іі. Професійна діяльність психолога Про професії і професіоналізм в цілому і про професійну психологію зокрема
- •2.1. Загальне уявлення про професію практичного психолога
- •2.2. Професійна і «любительська» практична психологія
- •Професійний психолог як вчений-дослідник
- •Основні завдання практичної психології
- •Структура та основні розділи практичної психології
- •Психопрофілактика і психогігієна Найважливіші завдання психопрофілактичної роботи
- •Психічне здоров’я як мета діяльності психологічної служби
- •Соціальне замовлення і завдання, що виникають перед практичним психологом при роботі з клієнтом
- •Психологічна допомога, психологічне сприяння, психологічна підтримка і психологічний супровід
- •Психодіагностика як один з напрямів діяльності практичного психолога
- •Класифікація психодіагностичних методів, їх загальна характеристика і психологічне обгрунтовування
- •Загальне уявлення про психокорекцію як напрям практичної психології
- •Загальна характеристика методів і прийомів психокорекції
- •Теоретичні і методологічні основи психологічного консультування
- •Види і методи психологічного консультування
- •Стадії і прийоми консультування
- •Психотерапія в діяльності практичного психолога
- •Основні завдання немедичної психотерапії
- •Коротка характеристика основних психотерапевтичних напрямів
- •Поведінковий підхід
- •Загальне уявлення про групову психотерапію
- •3. Форми практичної психологічної роботи Порівняльний аналіз групової та індивідуальної форм психологічної роботи.
- •Психологічний тренінг як метод практичної психології
- •Основні види тренінгових груп в західній і вітчизняній практичній психології
- •4. Основні сфери діяльності практичних психологів
- •Основні проблеми та завдання психологічної служби у системі освіти
- •Уявлення про практичну психологію бізнесу, реклами і менеджменту
- •Психологічна допомога сім'ям
- •Специфіка психодіагностичної і психокорекційної роботи з сім'ями
- •«Малодоступні» сфери для практичного психолога
- •Деякі загальні питання діяльності практичного психолога Проблема оцінки ефективності діяльності практичного психолога
- •Практичний психолог як творець
- •Основи організації роботи психолога та його взаємодії з суміжними фахівцями
- •1. Основні варіанти розгляду складних психологічних проблем
- •Особливості організації ділових взаємостосунків
- •Проблема формування «команди» психологів-однодумців
- •Проблема самотності і «невизнаного генія» у психології
- •Розвиток особистості психолога у професії
- •1. Проблема «моделі фахівця» та індивідуального стилю діяльності психолога
- •Модель діяльності практичного психолога за Алленом – Абрамовою
- •Основні етапи розвитку психолога-професіонала та «кризи розчарування»
- •Проблема професійних деструкцій у розвитку психолога
- •Розвитку та саморозвитку психолого-професіонала Ідеал «природнього» розвитку психолога. Проблема дилетантизму у психології
- •Ідеал цілеспрямованого навчання та виховання психолога
- •3. Типи і рівні професійного самовизначення як можливі орієнтири саморозвитку психолога
- •5. Інтелігентність як орієнтир професійного і особистого розвитку психолога
- •Етичні проблеми професійного самовизначення психолога
- •Основні варіанти і рівні розгляду етичних проблем у психології
- •2. Головний «етичний парадокс» психології
- •3. Етичні проблеми в науково-дослідній діяльності психолога
- •4. Основні етичні проблеми і «спокуси» практичної психології
- •Оплата психологічних послуг
- •5. Основні етичні принципи в роботі психолога
- •6. Проблема загальнолюдських цінностей в роботі психолога. Головний етичний орієнтир психолога-практика
- •Студент-психолог як суб'єкт навчально-професійної діяльності Про розвиток і саморозвиток: професійне становлення студента як розвиток особистості
- •Особливості підготовки психологів в освітніх установах
- •2. Формальні і змістовні аспекти вищої психологічної освіти
- •3. Соціально-організаційна специфіка навчання у внз
- •4. Особливості побудови взаємостосунків студента-психолога ї з викладачами та адміністрацією факультету
- •5. Особливості міжособистісних стосунків студентів
- •6. Особливості організації дозвілля і позанавчальної діяльності студента
- •Шляхи професійного вдосконалення психолога
- •1. Загальна типологія шляхів професійного вдосконалення психолога
- •2. Спрямованість професійного самовдосконалення психолога.
- •3. «Неформальні шляхи» професійного саморозвитку психологів
- •4. Професійне самовдосконалення психолога після закінчення внз
- •Психологічна служба у системі освіти україни
- •Учитель і шкільна психологічна служба
- •Етичний кодекс психолога
- •І. Відповідальність
- •Іі. Компетентність
- •Ііі. Захист інтересів клієнта
- •Іv. Конфіденційність
- •V. Етичні правила психологічних досліджень
- •VI. Кваліфікована пропаганда психології
- •VII. Професійна кооперація
- •Додаток № 3
- •Товариства психологів України
- •І. Загальні положення
- •Іі. Цілі і завдання Товариства
- •Ііі. Порядок прийому в товариство і умови вибуття з нього
- •Іv. Права і обов’язки членів Товариства
- •V. Керівні органи і структура Товариства
- •Програмний матеріал до вивчення дисципліни
- •Тема 2. Психолог як професійний діяч
- •Тема 3. Зміст діяльності психолога. Психодіагностична функція психолога
- •Тема 4. Психологічна корекція. Психопрофілактика. Розвивальна функція психолога
- •Навчально - тематичний план вивчення дисципліни «Вступ до спеціальності»
- •Словник термінів
- •Список літератури з курсу “Вступ до спеціальності”
Види і методи психологічного консультування
Як й інші напрями діяльності практичного психолога, консультування може бути класифіковане за різними підставами:
1. За теоретичною орієнтацією (психоаналітичне, поведінкове, гуманістичне, гештальт-консультування і т.д.);
2. За віком клієнта (дитяче, підліткове, консультування дорослих і т. д.);
3. За просторовою організацією (контактне або зорове, тобто бесіда обличчям в обличчя, і дистанційне або заочне, яке, у свою чергу, поділяється на телефонне, письмове, електронне - через Інтернет);
4. За кількістю клієнтів: індивідуальне чи групове;
5. За психологічною проблематикою: консультування проблем спілкування, проблем в емоційній сфері, з особистих проблем та ін.;
6. За сферою застосування: шкільне, професійне, сімейне і подружнє, бізнес-консультування та ін.
Основним методом консультування є інтерв'ю. Виділяються наступні методи дії у процесі інтерв'ю: 1) інтерпретація; 2) директива; 3) інформування; 4) саморозкриття; 5) зворотній зв'язок; 6) логічна послідовність; 7) резюме; 8) відкриті запитання; 9) закриті запитання; 10) заохочення; 11) переказ; 12) віддзеркалення відчуттів.
Особливе значення в консультуванні мають техніки слухання нерефлексії (вміння мовчати) і рефлексії (уміння давати зворотний зв'язок). До прийомів рефлексивного слухання відносяться: 1) з'ясування; 2) перефразування; 3) віддзеркалення відчуттів; 4) резюмування; 5) уточнення; 6) переказ; 7) подальший розвиток думок співбесідника; 8) повідомлення про сприйняття партнера; 9) повідомлення про сприйняття самого себе; 10) зауваження про хід бесіди.
Легко помітити подібність багатьох пунктів з наведених списків. Наведемо таблицю з роботи В. К. Меновщикова, що ілюструють вживання різних прийомів на різних стадіях консультативного процесу.
Стадії і прийоми консультування
Таблиця
Стадія |
Консультативні прийоми |
1. Встановлення контакту |
Поточнення, перефразування (переказ) |
2. Збір інформації та усвідомлення бажаного результату (пошук проблеми) |
Вислуховування (рефлексивне слухання), поточнення, перефразування (переказ), віддзеркалення відчуттів, резюмування |
3. Висунення гіпотез, які вирішують проблему, вироблення альтернативних рішень |
Розвиток думок, інтерпретація, інформування |
4. Узагальнення результатів взаємодії з клієнтом (вирішення «задачі») і вихід з контакту |
Резюмування |
Психотерапія в діяльності практичного психолога
Під психотерапією в даний час прийнято розуміти широку сферу наукової і практичної діяльності фахівців (медиків, психологів та ін.), всередині якої є наявна велика кількість різноманітних теоретико-методичних підходів. Виділяють методичну, психологічну, соціологічну і філософську моделі психотерапії. У вузькому значенні слова (медична модель) психотерапія – це комплексний лікувальний вербальний та невербальний вплив на емоції, думки, самосвідомість людини у випадку психічних, нервових і психосоматичних захворювань.
Буквальне значення терміну «психотерапія» було пов'язано з двома його тлумаченнями, що грунтується на перекладі грецьких слів psyche-душа і therapeia - лікування: «зцілення душі» або «лікування душі». Сам термін «психотерапія» був введений в 1872 р. Д. Тьюком в книзі «Ілюстрації впливу розуму на тіло» і став широко вживаним з кінця XIX ст.
Останніми роками умовно розрізняють клінічно зорієнтовану психотерапію, спрямовану переважно на пом'якшення або ліквідацію наявної симптоматики, і особистісно-орієнтовану психотерапію, яка спрямована на допомогу людині змінити своє ставлення до соціального оточення і до власної особистості. При цьому слід пям'ятати про неоднозначне вживання останнього терміну: по-перше, як вузько-спеціалізованого підходу; по-друге - більш широко - як екзистенційно-гуманістичний напрям у психотерапії; по-третє - в найширшому значенні - як психотерапії, яка грунтується на положеннях основних напрямів сучасної психології: динамічному, поведінковому і гуманістичному.
Широке розуміння сфери психотерапії було закріплене в Декларації по психотерапію, прийнятою Європейською асоціацією психотерапії у Страсбурзі в 1990 році. В цій декларації було зафіксоване наступне:
1) психотерапія є особливою дисципліною у сфері гуманітарних наук, заняття якою представляє собою вільну і незалежну професію;
2) психотерапевтична освіта вимагає високого рівня теоретичної і клінічної підготовки фахівця;
3) у ній використовуються різноманітні психотерапевтичні методи;
4) освіта в сфері одного з психотерапевтичних методів повинна здійснюватися інтегрально: воно включає теорію, особистий терапевтичний досвід і практику під керівництвом супервізора, одночасно отримуються широкі уявлення про інші методи;
5) доступ до такої освіти можливий за умови широкої попередньої підготовки, зокрема, в області гуманітарних і суспільних наук.
Навіть якщо розглядати психотерапію в межах медичної моделі, слід звернути увагу на відмінності від інших методів лікування. Йдеться, перш за все, про те, що при її проведенні використовуються психологічні методи і засоби (а не, наприклад, фармакологічні). Крім того, як пацієнти, виступають люди з тими чи іншими розладами психіки, а як фахівці - особи, що мають професійну підготовку з основ психології і медицини. В клінічно-зорієнтованій психотерапії традиційно використовуються такі методи, як гіпноз, аутогенне тренування, різні види навіювання та самонавіяння. В особистісно-зорієнтованій психотерапії можна знайти різноманітність методів і прийомів, що грунтуються на концептуальних моделях різних шкіл і течій.
Проте головною ідеєю, яка об'єднує майже всі підходи у психотерапії - прагнення допомогти розвитку особистості шляхом зняття обмежень, заборон, комплексів, звільнення її потенціалу; це ідея зміни, трансформації людського Я у світі, що динамічно змінюється. Іншими словами, йдеться про фактичні впливи на ті або інші складові самосвідомості, які здійснюються у всіх типах немедичної психотерапії, навіть у тих, де аналогічне завдання є другорядним або зовсім не ставиться та не усвідомлюється професіоналами.
Психотерапія традиційно розглядалася як галузь медицини, тому і по сьогоднішній день багато клінічних психотерапевтів вважають, що психотерапією мають право займатися тільки лікарі. Проте, як було сказано вище, в науці має місце і психологічна модель психотерапії, а значить, її (психотерапію), яку можна розглядати як напрям діяльності практичного психолога. При цьому під психотерапією слід розуміти «надання психологічної допомоги здоровим людям (клієнтам) в ситуаціях різного роду психологічних труднощів, а також у разі потреби поліпшити якість власного життя.
Практичний психолог використовує ті ж методи, що і клінічний психотерапевт, а відмінність полягає, перш за все, в їх спрямованості. Його найважливіше завдання полягає не в знятті або полегшенні симптомів хвороби, а в створенні умов для оптимального функціонування особистості та її розвитку, наприклад, з метою поліпшення стосунків з іншими людьми (з членами сім'ї, колегами і ін.).
Класифікація видів терапії на нелікарську психотерапію і власне психотерапію, яка, у свою чергу, ділиться на клінічно - і особистісно-зорієнтовану є не цілком правомірною, оскільки в кожній з них присутні аспекти іншої. Так, наприклад, особистісно-зорієнтований підхід реалізується як в медичній, так і в немедичній психотерапії. При цьому саме в немедичній психотерапії він стає головним.