Основи організації роботи психолога та його взаємодії з суміжними фахівцями

1. Основні варіанти розгляду складних психологічних проблем

У психології складні проблеми частіше за все характеризуються своєю комплексністю. У розгляді таких проблем виявляється, що вони були пов'язані з безліччю інших проблемних запитань. Вони ніби «тягнуть» за собою цілий ланцюжок нових проблем), що часто виходять за межі самої психології. Для вирішення цих проблем часто потрібна організація взаємодії з суміжними фахівцями, і готовність до такої взаємодії нерідко є найважливішим показником професійної культури психолога.

Умовно можна виділити наступні основні варіанти розв`язання складних (комплексних) психологічних задач, що передбачають певну активність та ініціативу самих психологів:

1. Розвиток зовнішніх організаційних зв'язків і контактів з реальними та потенційними суміжниками. Це важливо не тільки в умовах традиційного виробництва, але й у роботі психолога у школі, у різних психологічних центрах і в багатьох інших організаціях, так чи інакше пов'язаних роботою з людьми.

2. Розширення власного загального і професійного кругозору психолога. По-перше, це дозволяє краще розуміти своїх психологів-колег (які також можуть розглядатися як одні з можливих «суміжників»). По-друге, це дозволяє краще розуміти і знаходити спільну мову з фахівцями, що не мають психологічної освіти (а ініціатива в налагодженні таких ділових контактів повинна виходити від психолога, адже якраз психолог, незалежно від своєї спеціалізації вважається перш за все «фахівцем зі спілкування»). По-третє, психолог з широким професійним кругозором може й сам краще орієнтуватися у складних, комплексних проблемах, що дозволяє йому якоюсь мірою самому розв`язувати деякі проблеми, а не просто сподіватися на участь інших фахівців.

З деяких питань психолог стає ніби «сам собі суміжником». Тенденція до розширення професійного кругозору (підготовка багатопрофільного фахівця) зараз дуже популярна в зарубіжній організаційній психології.ю Це не тільки дає чисто економічний ефект (не потрібно кожного разу переучувати або доучувати працівників), але і моральний ефект (працівники можуть більшою мірою реалізувати свій творчий потенціал і менше залежати від інших фахівців).

Особливості організації ділових взаємостосунків

Ми не ставимо за мету розглянути всі можливі варіанти організації ділових контактів, а для прикладу обмежимося типовими такими поширеними місцями роботи психолога, як школа і промислове підприємство. Відразу зазначимо, що у взаємини у шкільному педагогічному колективі вважаються достатньо складними і якщо психологу все-таки вдається знайти в такому складному закладі своє «місце», то в інших організаціях зробити це виявляється звичайно набагато простіше. Розглянемо особливості побудови ділових взаємостосунків психолога у школі на прикладі роботи шкільного профконсультанта. Щоб краще зрозуміти особливості взаємодії психолога-профконсультанта з тими або іншими фахівцями, слід скористатися відомим принципом: треба завжди ставити себе на місце тієї людини, з якою організовується взаємодія. Важливо зрозуміти, в чому вона може вам не довіряти або побоюватися вас і, відповідно, постаратися зняти це побоювання. Розглянемо узагальнені поради-рекомендації з організації взаємодії з різними групами фахівців, з якими реально доводиться спілкуватися психологу.

1. Особливості взаємодії з адміністрацією. Головне, чого боїться типовий адміністратор, це того, що Ви не знаєте своєї роботи, не знаєте, чим зайнятися у підпорядкованій йому школі, тобто можете внести елемент дезорганізації в загальну роботу, яку з «такими труднощами йому вдалося налагодити». І тоді адміністратору самому доведеться «шукати вам роботу», хоч ніби й так багато своїх справ у школі». Але оскільки більшість директорів погано уявляють собі, чим повинен займатися психолог у школі, то такий керівник постарається «знайти» Вам такі заняття, після яких Вам доведеться трохи перекваліфіковуватися в педагога або в «масовика-витівника», наприклад, щоб постійно розважати дітей. Тому психологу рекомендується:

1. Взяти ініціативу у свої руки, показати, що ви й самі знаєте, як працювати:

• для першої зустрічі з директором підготувати план роботи;

• постійно виступати з якимись «ідеями» понад свій план (щоб не Ви «шарахали» від директора в коридорі, а він від Вас.);

2. Дотримуватися субординації, особливо у присутності колег-педагогів, учнів;

3. Йти «назустріч», виконувати окремі «прохання» і навіть «виручати» адміністрацію (наприклад, виручати завуча, який «буквально перед уроком просить, щоб ви підмінили якогось вчителя»). Природно, при цьому не дозволяти «сідати собі на шию».

Особливості взаємодії з педагогами. Головне, чого побоюється колега-педагог, це того, що Ви зачепите його самолюбство, особливо, якщо Ви ще достатньо молоді та недосвідчені, але вже зображаєте з себе «справжнього психолога». Але вони, як досвідчені педагоги, не «гірше за вас розуміються в дитячій психіці», тільки навчилися всьому цьому не «в університетах, а в реальному класі» (і в чомусь він має рацію). У взаємодії рекомендується наступне.

1. Важливо показати колегам-педагогам, що ви не збираєтеся принижувати їх самолюбство:

• частіше звертатися за порадою, особливо до класних керівників, навіть коли Вам здається, що не дуже потребуєте таких порад;

• пропонувати провести їм самим нескладні, наприклад, деякі ігрові методики;

• не демонструвати свою особливу психологічну освіченість, не тиснути на вчителів своїми специфічними знаннями і незрозумілою термінологією (улюблена гра початківців психологів і деяких студентів «природничників»).

2. Провести методичний семінар і показати на ньому деякі нескладні методики (показати, що Ви вмієте працювати, а не просто красиво говорити.

3. Прагнути організувати співпрацю, тобто спробувати передати педагогу частину своїх функцій (але спочатку зацікавити та заінтригувати деякими нескладними та цікавими методиками).

Взаємодія психолога з колегами-психологами.

Головне побоювання колег, що Ви виявитеся більш підготовленими, що діти любитимуть Вас більше, ніж їх, і взагалі, що виявитеся «кращими», ніж вони. Між тим багато психологів дуже самолюбиві). У взаємодії з колегами рекомендується:

1. Не поспішати, оскільки іноді для організації справжньої співпраці потрібен час.

2. Якщо психолог вже проводить у школі якусь роботу, то не забирайте її у нього навіть тоді, коли він робить це гірше Вас, інакше з його боку, швидше за все, буде образа.

3. Краще чітко розділити свої функції та оформити це документально (в планах роботи).

4. Відразу не робити спільних заходів («співавтори» часто лаються через дрібниці.

5. Поступово, коли стосунки стануть взаємними, можна пробувати і спільні справи, обмін функціями і все що завгодно.

6. Дуже важливо не з'ясовувати стосунки у присутності педагогічного колективу, інакше колеги-педагоги, якщо вони недостатньо доброзичливі і з задоволенням спостерігатимуть за тим, які психологи склочні, як вони самі «навіть спілкуватися не вміють».

Організація взаємодії з колегами з інших організацій.

Шкільний психолог може контактувати з працівниками кадрових служб підприємств, з представниками навчальних професійних закладів, з суспільними організаціями, з медико-паталогічними центрами та ін. Головне у цих контактах враховувати багатий досвід спілкування з людьми, знання специфіки даного підприємства, а також те, що нерідко вони сильно залежать в діях і прийнятті рішення від «свого начальства». Нерідко найважливішим недоліком таких працівників є недостатньо розвинутий професійний такт у стосунках з людьми. Тут психолог не повинен демонструвати свою кращу підготовленість, але у перспективі можливо проконсультувати їх і у даних проблемах. В цілому особливості даних контактів виражаються у наступному:

- зацікавити в доцільності контактів, ставитися до колег дуже шанобливо;

- оформити стосунки документально (у вигляді договорів);

- обов'язково так планувати спільні заходи, щоб брали участь всі. Для цього в договорі слід чітко розписати завдання та заходи і відповідальних за їх виконання.

Які особливості побудови ділових стосунків в умовах підприємства (організації)? Багато в чому ці особливості близькі до тільки що описаних у колективі школи. При цьому можна виділити й деякі специфічні моменти побудови таких стосунків:

1. Виробничники звичайно серйозніше сприймають стосунки, які були оформлені документально, у вигляді планів, контрактів, договорів. Для нормального (цивілізованого) виробничника головна основа для співпраці - документ. Отже, психолог, що працює в умовах виробництва, неминуче повинен освоювати «мову документів» і, в якомусь значенні, освоювати додатково і деякі основи юриспруденції. Звичайно, це не означає, що всі виробничники вибудовують свої ділові стосунки як «роботи» (неформальні стосунки також відіграють свою роль), але для ділової людини все-таки важлива документальна «основа» стосунків.

2. В умовах виробництва звичайно кількість контактів різко збільшується: психологу як «спеціалісту-людинознавцю» (термін відомого фахівця у сфері психології праці Е. А. Клімова) доводиться запам’ятовувати безліч людей, що займають в даній організації різне становище у ієрархії (від начальника до рядових співробітників). З деякими людьми доводиться працювати достатньо багато, відповідно, треба добре знати та розуміти цих людей, а з кимось контакти носять достатньо поверховий характер. Важливо так розподілити свій час і сили, щоб їх вистачало на особливо важливі контакти, на вирішення особливо важливих проблем.

3. В умовах виробництва чіткіше, ніж у школі, виражені відносини, побудовані на підпорядкуванні та субординації. Хоч зовні це не завжди демонструється, психолог (як фахівець-людинознавець) повинен враховувати ці особливості ділових контактів. Він повинен не дозволяти собі фамільярності щодо різного роду керівників.

4. Сам психолог часто набагато більше контактує з «начальством», вирішуючи багато кадрових і організаційних питань. Тому рядовий персонал нерідко сприймає психолога як «одного з начальників». Іноді це може виражатися у підвищеній підозрілості та недовірливості до психолога, тим більше що в деяких фірмах результати психологічних досліджень можуть використовуватися керівниками для утиску прав працівників. Розуміючи це, частина працівників сприймає психолога як своєрідного «стукача» і менш відверто відповідає на запитання різних анкет і опитувальників. У цій ситуації психолог змушений, з одного боку, не перетворювати свої дослідження у збір матеріалу для маніпуляції персоналом, іноді це вимагає волі і принциповості щодо керівництва, а з другого боку, поступово і терпляче відновлювати довіру до себе з боку рядових працівників.

Дуже багато чого в роботі організаційного психолога чи консультанта залежить від того, наскільки йому вдалося побудувати довірливі, людські стосунки з різними працівниками. Тому проблеми моральності виявляються актуальними не тільки в роботі шкільного психолога, але і у роботі психолога на промисловому виробництві, в організації чи в установі.