Специфіка психодіагностичної і психокорекційної роботи з сім'ями

І психодіагностика, і психокорекція сімейних труднощів здійснюються, як правило, у процесі сімейного консультування і сімейної психотерапії. Специфічні особливості такої роботи визначаються конкретними запитами одного з членів сім'ї або сім'ї в цілому.

Специфічними особливостями психологічної допомоги сім'ям є відмова від концепції хвороби, акцент на багатовимірному аналізі ситуації, на аспектах рольової взаємодії в сім'ї, пошук особистісних ресурсів членів сім'ї та обговорення способів вирішення ситуації через розгляд широкого діапазону можливих рішень.

Робота з сім'єю спрямована на розвиток особистості в сімейному оточенні. Важливим є перенесення відповідальності за результат роботи з психолога на сім'ю. Сім'я як особливий організм сама здатна допомогти своїм членам. Психолог не може дати сім'ї більше, ніж самі члени сім'ї можуть дати один одному.

За спрямованістю психологічна допомога може надаватися: а) переважно оджному члену сім'ї у зв'язку з проблемами його сімейного життя або його відсутності; б) шлюбній або передшлюбній парі; в) сім'ї в цілому; г) батькові або батькам; д) батькам і дітям; е) дитині або підлітку.

За характером психологічна допомога сім'ї реалізується у наступних формах:

1) психодіагностичне обстеження членів сім'ї і сімейних взаємин і надання клієнтам психологічної інформації;

2) організаційні заходи (скерування на додаткову консультацію у психоневролога, психіатра, сексолога чи інших спеціалістів);

3) здійснення психокорекційних і психотерапевтичних дій;

4) рекомендації способів спілкування, методів навчання та виховання;

5) виявлення причин труднощів дитини у навчанні, у взаємодії з дорослими або однолітками тощоё.

Основними принципами і правилами психологічної допомоги сім'ї є:

1. Встановлення контакту та долучення психолога до клієнтів (використовуються прийоми «прибудови»; дотримання конструктивної дистанції, синхронізація дихання, використання мовних предикатів, що відповідають головній репрезентативній системі клієнта).

2. Збір інформації про проблему клієнта з використанням прийомів метамоделювання терапевтичних метафор (використовуються питання: «Чого ви хочете?», «Якого результату ви хочете досягти?», «Як звучала б ваша мета без негативної частинки «не»?» і ін.

3. Обговорення психотерапевтичного контракту (розподіл відповідальності: психолог відповідає за умови безпеки і вживані психотехнології, а клієнт - за активність та бажання до конструктивних змін; домовленість про тривалість і оплату роботи і санкції за порушення умов контракту тощо).

4. Уточнення проблеми клієнта з метою максимальної її суб'єктивізації та визначення ресурсів сім'ї в цілому і кожного її члена окремо.

5. Проведення власне психологічної роботи (консультації, корекції, терапії), під час якої зміцнюється віра клієнтів в успіх і поліпшення ситуації, обговорюються стереотипи поведінки, що склалися, і відшуковуються нові, іноді використовуються прийоми трансовой візуалізації, що ведуть до створення образу бажаної ситуації.

6. «Екологічна перевірка»: контроль за правильністю і стійкістю змін, що відбуваються (застосовується, наприклад, прийом «проекції у майбутнє»).

7. «Страхування результату»: дії щодо підвищення впевненості клієнтів в собі (даються домашні завдання і пропонується прийти через якийсь час для обговорення результатів).

8. «Від'єднання» (використовуються «парадоксальні завдання», точне виконання яких призводить до прямо протилежного - у порівнянні з нібито передбачуваним - результату).