- •Предмет та методологічні засади політології
- •Партійні системи сучасності та їх різновиди. Політологічні відмінності політичних партій від громадських рухів
- •Політика як суспільне явище. Сутнісні концепції політики
- •Структура політології як науки і навчальної дисципліни
- •Політична система суспільства основні компоненти та побудова
- •Закони та категорії політології
- •Політичні партії і рухи як елементи політичної системи
- •Форма правління – як основна політологічна характеристика сучасної держави
- •Функції та завдання політичної системи суспільства
- •Політичне життя та громадянське суспільство: співвідношення та взаємодія
- •Основні політичні інститути та їх значення для розвитку політичної системи
- •Політична влада як основний компонент політики
- •Сутність, структура та функції громадянського суспільства
- •Поняття політичної влади
- •Поняття та класифікації політичних режимів
- •Федерація як форма державного устрою
- •Структура та функції політології
- •Тоталітаризм як вид політичного режиму та його основні характеристики
- •Унітаризм та конфедерація – основні характеристики та відмінності
- •Сутність, структура та функції політики
- •Об’єкт і предмет вивчення політології. Її взаємодія з іншими науками
- •Методологія політології
- •Політичне життя суспільства: основні компоненти
- •Поняття політичної культури. Складові політичної культури
- •Основні концепції політичної влади
- •Поняття та функції політичної культури
- •Політологія в системі суспільних наук
- •Держава як основний політичний інститут сучасної політичної системи. Класифікації держав.
- •29.Поняття та особливості громадянського суспільства.
- •35.Політичні партії в сучасній Україні.
- •37.Політичні еліти та їх різновиди.Функції політичних еліт.
- •38.Політична система та її основні компоненти
- •39.Типології політ. Культури. Функції політ. Культури.
- •40.Форми державного правління і державного устрою
- •41.Структура та функції держави.
- •42.Політика та змі
- •43. Виборча система: поняття, основні типи
- •45.Демократія як політичний режим та форма організації суспільства
- •46.Основні закони та закономірності політології
- •47.Змі : поняття, риси.
- •48.Людина в тоталітаризмі і демократії
- •49.Походження і сутність політ. Партій.Функції політ. Партій
- •50.Основні критерії та ознаки демократії
- •51.Поняття і типологія політичних режимів
- •52.Класифікація типів політичної культури
- •54.Пратійні системи. Становлення партійної системи в Україні.
- •55.Поняття політики як соціального явища
- •56.Політична система суспільства та можливості її модернізації в сучасних умовах
- •57.Основні приклади класифікації політичних лідерства і еліти.
- •58.Політична влада і проблеми політичного володарювання.Різниця між пануванням і володарюванням
- •59.Модель суспільно-політичного устрою в сучасній Україні
- •60.Політична наука в системі соціальних і гуманітарних наук
Предмет та методологічні засади політології
Політологія як наука про політику — це наука про політичну систему суспільства та її різноманітні підсистеми. Політологія - це наука про систему закономірних взаємозв’язків соціальних суб’єктів з приводу політичної влади, боротьба за неї, про сутність, форми і методи її здійснення.
Методологія політичної науки – це система принципів і засобів побудови політичних теорій, різних рівнів систематизації політичного знання, а також емпіричних досліджень на рівні конкретного аналізу.
Осн методологічні підходи:
Соціально-філософський (аналіз процесу виникнення та розв’язання суперечностей, принципи: об’єктивність, історизм і соц. підхід)
Загальнонауковий (пізнання політики, як складної цілісності)
Біхевіористський метод (аналіз поведінки індивідів та груп, врахування характеру політичної діяльності)
Діяльнісний підхід (вивчення змісту політичних процесів, і особистісні, соц.-психол, моральні компоненти політичного буття)
Концепція «типового ідеалу» - метод пізнання соц. явищ (Вебер). Через типовий ідеал вчені намагалися виявити розбіжності між «моделлю» яка створена і реальністю, яка вивчається.
Партійні системи сучасності та їх різновиди. Політологічні відмінності політичних партій від громадських рухів
Тип партійних систем |
Ознаки |
Переваги |
Недоліки |
Приклади |
Однопартійна |
• Одна легальна партія, що відіграє домінуючу роль у державі; • Зрощення партійного апарату з державним; • Авторитарний або тоталітарний політичний режим |
Шляхом жорстокої дисципліни здатна мобілізувати виробничі й людські ресурси в критичні для держави часи |
• Висока людська ціна перемог; • Потенційна нестабільність і крах системи внаслідок перенапруження і виснаження цих ресурсів |
Італія, Німеччина 30-х років, СРСР 60-80-х років; Куба, Північна Корея, Ірак, Лівія, Кенія |
Гегемоністська |
• Одна провідна партія, інші — партії-сателіти; • Зрощення партійного апарату з державним; • Авторитарний або тоталітарний режим |
Схожі з однопартійною |
Схожі з однопартійною, трохи "м´якші" |
Країни Східної Європи в 40- 80-х роках; Китай, В´єтнам |
Домінування |
• Кілька партій, тривала (понад 20 років) і безперервна перемога однієї з партій у конкурентній боротьбі на виборах; • Формування складу уряду лише домінуючою партією; • Демократичний політичний режим |
Стабільність однопартійного уряду внаслідок відсутності в ньому внутрішніх конфліктів |
Надмірна бюрократизація і потенційно висока корумпованість управлінських структур |
Швеція (1932-1976), Японія (1955-1995) |
Двопартійна |
• Кілька партій, серед них — дві значно потужніші за інших; • ормування складу уряду однією з двох партій, що перемогли на виборах; • Впливова опозиція з боку партії, що програла вибори; • Демократичний політичний режим |
Стабільність однопартійного уряду внаслідок відсутності в ньому внутрішніх конфліктів |
• Надмірна концентрація сил на міжпартійному протистоянні; • Консерватизм виборчого процесу |
США, Великобританія, Австралія, Нова Зеландія |
Обмеженого плюралізму |
• Багато партій, серед них потужних (представлених у парламенті) — кілька, а в уряді ще менше; • Позасистемної опозиції немає; • Демократичний політичний режим |
Орієнтація партій на участь в уряді, відсутність гострих ідеологічних суперечностей |
Ймовірна нестабільність урядових коаліцій |
ФРН, Франція, Литва, Болгарія, Австрія, Чехія |
Поляризованого плюралізму |
• Багато партій, серед них потужними є крайні праві і крайні ліві; • Формування уряду партіями центру; • Гостре ідеологічне розмежування між центром і право-лівою опозицією; • Демократичний політичний режим |
У разі сили політичного центру — стабільний уряд з одночасним представництвом в парламенті полярних ідеологій |
У разі слабкості політичного центру можливість приходу до влади крайніх сил |
Італія, Латвія, Словаччина |
Атомізована |
• Багато партій або їх зовсім немає, кількість партій значення не має — всі вони невпливові; • Уряд формується або на позапартійній основі, або на засадах широкої коаліції; • Авторитарний або демократичний режим |
Можливість тимчасового зосередження уваги на загальнонаціональних проблемах |
Потенційна нестабільність усієї політичної системи |
Україна, Польща, Грузія початку 90-х років, Уругвай, Парагвай, Гаїті, Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан |
Громадські об'єднання - об'єднання, створені з метою реалізації та захисту громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав, інтересів людини, які сприяють розвитку творчої активності й самостійності громадян, їх участі в управлінні державними та громадськими справами.Політична партія — це добровільне та організаційно оформлене об'єднання громадян, яке виражає інтереси частини суспільства і прагне до їх задоволення шляхом здобуття, утримання і використання державної влади.
Які є ознаки, що відрізняються політичні партії від інших політичних сил? По-перше, партія – це організація, тобто тривале об?єднання людей на самих різних рівнях політики – від місцевого до міжнародного. Тривалість дії організації дозволяє відрізняти її від фракцій, кліки і інших тимчасових організацій, які виникають і зникають разом зі своїми натхненниками і організаторами. По-друге, ознакою партії є існування стійких місцевих організацій, підтримуючих регулярні зв?язки з центральним керівництвом. По-третє, метою керівництва центральної і місцевої організації є завоювання і здійснення державної влади. На відміну від інших організацій (профспілок, підприємницьких союзів, селянських об?єднань та інш.), які хоч і займаються політичною діяльністю, але орієнтуються передусім на захист економічних і інших інтересів їх членів, головною метою політичних партії є завоювання (поновлення) політичної влади або участь в ній. По-четверте, кожна партія прагне забезпечити собі підтримку народу – від голосування за неї до активного членства. По-п'яте, будь-яка партія є носієм певної ідеології або особливого бачення світу і людини.