3) Здійснення заходів щодо зменшення ставки відсотка по креди­ тах і відповідного багаторазового збільшення обсягів кредитування ре­ ального сектора комерційними банками:

• зміцнення курсу гривні й відповідна стабілізація інфляційних про­цесів;

• активізація інвестиційної діяльності фінансово-кредитних інститутів за рахунок освоєння таких відносно нових для української економіки форм інвестиційного фінансування, як лізинг, форфейтинг, франчай­зинг, селенг, факторинг тощо;

• трансформація ринку цінних паперів із приватизаційного механізму в інвестиційний;

222

Глава 10. Структурна та швестицшно-шноващина полггика

посилення у населення схильності до інвестування та заохочення йо­го до взаємодії з фінансово-кредитною системою через оподаткуван­ня по занижених ставках тієї частки доходів громадян, котра протя­гом звітного періоду трансформувалася в інвестиції (зокрема, в жит­лове будівництво) та/або пільгове оподаткування відсоткового дохо­ду і дивідендів;

введення правила, за яким ставка оподаткування прибутків банку буде коливатися залежно від частки довгострокових виробничих ін­вестицій у його «кредитному портфелі»; 4) перекриття каналів витоку капіталів: суттєві обмеження на капітальні валютні операції; жорсткий контроль угод з нерезидентами та офшорними компа­ніями;

обмеження обсягів кредитування нерезидентів та вивозу валютної готівки і доходів від операцій на ринку цінних паперів, передусім державних;

спрощення процедур легалізації «тіньового» капіталу, зменшення прибуткового податку з його власників за умов його виробничого використання.

10.3. Національна інноваційна система як стратегічний інститут розвитку

Початок XXI сторіччя знаменує собою завершення епохи індустріалі­зації і початок ери постіндустріального, інформаційного суспільства, в якому провідна роль належить НТП і формам його реалізації — інноваці­ям, а головним ресурсом розвитку є знання та інформаційно-інтелектуальні технології, що вирішують проблему обмеженості ресурсів, відкривають принципово нові горизонти зростання продуктивності праці й прискорення відтворювальних процесів і, найголовніше, змінюють в сис­темі економічних координат місце та роль людини — унікального генера­тора інноваційних ідей.

223

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Ці виклики знаходять адекватне відображення в концепції національ­них інноваційних систем (НІС).

НІС — це сукупність взаємозалежних організацій (структур) приватного й державного секторів, які індивідуально й у взаємодії один з одним обумов­люють генерацію і поширення нових знань та технологій у межах конкретної держави. Водночас НІС — це комплекс інститутів правового, фінансового й соціального характеру, що забезпечують інноваційні процеси і мають міцне національне коріння, традиції, політичні та культурні особливості.

Основними взаємопов'язаними завданнями НІС є:

• інноваційна підтримка пріоритетних напрямів стратегічного соціаль-но-еколого-економічного розвитку країни;

• об'єднання інтересів держави і приватного сектора щодо викорис­тання досягнень науки у виробничому процесі;

• створення суспільного механізму фінансування інноваційних проце­сів та формування макроекономічних передумов його ефективного функціонування;

• генерація постійного потоку нововведень на ринку;

• скорочення часу перетворення наукового інтелектуального продукту в ринкові комерційно-товарні форми (технологічні, інформаційні, патентно-ліцензійні тощо).

Для макроанализу функціонування НІС використовується низка взає­мопов'язаних показників, основні з яких представлені в табл. 10.5.

Набір складових НІС не є жорстко фіксованим. Проте, узагальнюючи проведені за останні роки дослідження, можна назвати ті елементи, на яких зосереджують увагу більшість авторів. По-перше, це комплекс інститутів, які беруть безпосередню участь у виробництві, передачі й використанні знань: фірми, створені ними кластерні сітьові структури та стратегічні аль­янси; система науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР); ринкова та інноваційна інфраструктура.

По-друге, це загальноекономічні фактори, що впливають на інноваційний процес: макроекономічнии клімат; система захисту прав власності, насамперед інтелектуальної; система освіти й професійної підготовки; правові та економ-мічні умови й обмеження функціонування товарних та ресурсних ринків, у то­му числі ринку праці; система фінансування інновацій; комунікації тощо.

224