Глава 9. Соціальні пріоритети національної економіки

ний, інтелектуальний і духовний розвиток його членів. Якщо ж тривалість робочого часу в деяких випадках становить 12 і більше годин на добу, не­обхідні енергійні дії держави для виправлення ситуації.

В сучасних умовах спостерігаються тенденції зростання вторинної за­йнятості, отримання другої вищої та середньої спеціальної освіти. Держава повинна сприяти цим тенденціям через розширення бюджетного фінансу­вання освіти та інформаційну підтримку структурної відповідності освітніх послуг потребам національної економіки. Це забезпечить секторальну, га­лузеву, професійно-кваліфікаційну, територіальну, а також внутрішньофі-рмену мобільність працівників.

Важливим напрямком соціальної політики держави на сучасному ета­пі має стати міграційна політика, спрямована на збереження і зростання трудового потенціалу країни. Запобіганню еміграції покликана служити активна політика зайнятості, яка б передбачала безкоштовне отримання послуг з професійної орієнтації і професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, розробку і реалізацію спеціальних програм спри­яння зайнятості та створення нових робочих місць.

Актуальною залишається складова соціальної політики, спрямована на зменшення рівня диференціації доходів. З одного боку, необхідно під­вищувати офіційні показники прожиткового мінімуму і мінімальної заро­бітної плати, пенсій і стипендій з урахуванням вимог сучасного стандарту життя та соціальної орієнтації економіки. З іншого боку, необхідно вдос­коналювати антимонопольне законодавство для ефективного запобігання надмірних монопольних доходів за рахунок монопольних цін, які знеці­нюють національну валюту і загрожують економічній безпеці країни.

Альтернативою підвищенню пенсійного віку повинні стати заходи щодо ліквідації безробіття серед молоді, зростання заробітної плати моло­дих спеціалістів (з відповідними соціальними відрахуваннями), а також удосконалення системи охорони здоров'я, яка б сприяла збереженню здо­ров'я населення, у тому числі пенсіонерів, та їх заохоченню до добровіль­ної трудової діяльності. У соціальній політиці України, як і в державній політиці загалом, важливо відмовитись від принципу «наздоганяючого розвитку» і діяти «випереджаючим чином», впроваджуючи найбільш про-

207

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

гресивні форми і засоби. Важливим інституціональним елементом забезпе­чення такого підходу став Закон України «Про основні принципи розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-20015 роки». Згідно із зако­ном, «одним із головних пріоритетів України є прагнення побудувати орі­єнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожний міг би створювати та накопи­чувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користувати­ся та обмінюватися ними, щоб дати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному та особистому розвитку, і підвищувати якість життя» [13, с 8]. На реалізацію цієї стра­тегії мають бути спрямовані засоби та інструменти соціальної політики в Україні.