Глава 1. Національна економіка: зміст та основи руху

В СНР ООН виділяють такі «об'єднання» економічних суб'єктів — інституційні сектори національної економіки, за якими ведуться націо­нальні рахунки: нефінансові (Enterprises) та фінансові корпорації (Financial Institutes), що складають сектор «бізнесу»; сектор загального державного управління, представлений державними установами (Government) та орга­нами місцевого самоврядування; домашні господарства (Households), не-комерційні організації, що обслуговують домашні господарства (Private Non-Profit Institute, Serving Households). Крім того, у відкритій економіці виділяють ще сектор зовнішньоекономічних зв'язків (Rest of the world).

Оскільки діяльність національних ділових одиниць здійснюється як у країні, так і поза її межами, крім того, в самій країні іноземні ділові одини­ці ведуть економічну діяльність, то кордони національної економіки не збігаються з державними. Прийнято визначати кордони національної еко­номіки межами діяльності національних ділових одиниць у країні та поза її межами.

Становлення та розвиток національної економіки є історичним, довго­тривалим, складним процесом, який відбувається в певному оточенні. У категоріях сучасної постнеокласичної науки національна економіка є скла­дною людинорозмірною¹ економічною системою універсумного типу. Що мається на увазі?

По-перше, національна економіка є елементом ноосфери — надскла­дної людинорозмірної системи універсумного типу як суперечливої єднос­ті суспільства і природи. Вона може бути структурована за головними сфе­рами людської життєдіяльності — природно-екологічної, економічної, соціальної, духовної та політичної. Кожна з цих сфер є відповідним сере­довищем існування національної економіки (рис. 1.2).

В сучасних умовах жодна з економічних наук не може абстрагуватися від їх впливу на економічні процеси, що вивчаються. Тому, з огляду на проблематику національної економіки, доцільно виділити деякі значущі елементи відповідного середовища.

Людинорозмірна система — це система, що історично розвивається з інтегрованою до неї людиною (див.: Вопросы философии. — 2001. —№ 1. — С. 9).

13

Природно-екологічне середовище охоплює такі важливі складові, як географічні та кліматичні умови, поклади корисних копалин, фауна і флора країни.

Економічне середовище формують всі економічні об'єкти, суб'єкти, процеси і явища в їх взаємозв'язках, протиріччях і русі. Умовно в ньому виділяють п'ять ієрархічних рівнів: мега-, макро-, мезо-, мікро- і нано-. Ме-гарівень (мегаекономіка) представлений глобальною або міжнародною економікою — складною системою взаємопов'язаних економік окремих країн, національних, між- і наднаціональних економічних процесів і явищ, а також інститутів, що їх обслуговують. Макрорівень (макроекономіка) — рівень економік окремих країн з відповідними економічними об'єктами, суб'єктами, процесами, явищами, інститутами, взаємозв'язками тощо. До мезорівня (мезоекономіка) відносять такі утворення, як економіка регіону, економіка міжгалузевого народногосподарського комплексу, економіка га­лузі. Мікрорівень (мікроекономіка) — це рівень економіки окремих під­приємств, домашніх господарств, а також відповідних їх взаємодіям рин­ків. Нанорівень (наноекономіка) представлений економікою кожної окре­мої людини (фізичної особи).

14