Глава 7. Регулювання національної економіки

7.2. Фактори оптимізації економічного регулювання

Теорія і практика свідчать, що не може існувати ефективної, заснова­ної на сучасних науково-технічних досягненнях соціально орієнтованої ринкової економіки без активної регулюючої ролі держави. Однак масшта­би державного регулювання, його конкретні форми і методи суттєво відріз­няються у різних країнах. Вони відображають історію, традиції, тип націо­нальної культури, масштаби країни та її геополітичне становище тощо. Саме тому неможливо знайти у світовій практиці готову схему побудови механізму регулювання національної економіки. Це складне завдання мо­жна вирішити у площині пошуку факторів, які впливають на встановлення співвідношення механізмів саморегулювання, державного і громадянського регулювання у національній економіці.

Традиційно в теорії взаємодія держави і ринку розглядається з позиції недосконалості механізму саморегулювання економіки (так звані «фіаско» ринку), які держава має компенсувати. За такого підходу в якості загаль­них принципів функціонування держави в економіці висуваються виключ­но принципи, детерміновані ринковою формою господарювання.

«Наші принципи не дають жорстких рецептів щодо того, в яких ме­жах доцільно використовувати уряд для спільного виконання завдань, які важко або неможливо виконати шляхом суворого добровільного обміну, тобто за допомогою ринку. У кожному випадку, коли пропонують вдати­ся до урядового втручання, слід скласти балансову відомість із записами переваг і недоліків такого кроку. До недоліків слід віднести те, що втру­чання уряду становить загрозу свободі», — проголошує у своїй фундаме­нтальній праці «Капіталізм і свобода» активний поборник лібералізму М. Фрідмен.

На цьому базуються підходи до визначення функцій держави в еконо­міці майже всіх авторів найбільш популярних підручників з «економікс». «Конкурентні ринки бувають недосконалими, виходячи з чотирьох основ­них причин: ринкова влада, неповна інформація, суспільні блага і зовнішні ефекти», — пишуть Р. Піндайк і Д. Рубінфельд. К. Макконнел і С. Брю з цього приводу стверджують, що «деякі економічні завдання уряду мають

155

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

на меті підтримувати і полегшувати функціонування ринкової системи. За­безпечення правової бази і суспільної атмосфери, що сприяють ефектив­ному функціонуванню ринкової системи, а також захист конкуренції — це два найбільш важливих види діяльності уряду. Виконуючи функції пере­розподілу доходу і багатства, коригуючи розподіл ресурсів з метою зміни структури національного продукту і здійснюючи стабілізацію економіки, уряд модифікує функціонування ринкової системи». Таким чином, держава виконує те, що не може ринок.

Оскільки в основі механізму ринкового саморегулювання знаходяться дії раціональних індивідів, спрямовані на максимізацію корисності або прибутку, то даний механізм спрацьовує у напрямі реалізації тільки вигід­них «проектів». Невигідні у плані доходності сфери діяльності залишають­ся поза дією ринку. І якщо вони породжують соціально-економічні про­блеми для суспільства, то виникає потреба у їх свідомому коригуванні. Отже, в міру виявлення проблем, з якими не справляється ринок, розши­рюються і функції держави.

Такий підхід до визначення функцій держави в економіці не може вважатися конструктивним. Перш за все, слід наголосити, що «невидима рука ринку» і «регулююча рука держави» у дійсності не є антиподами. Су­часне суспільство є складною системою, в якій окремі елементи форму­ються і функціонують як за рахунок самоорганізації, так і свідомої органі­зації. Якщо ми будемо розглядати ринок як підсистему суспільства, якій властиве саморегулювання, то зустрінемо в ній елементи, свідомо контро­льовані і регульовані. Прикладом може слугувати жорстка організація і планування на окремих підприємствах, які діють в умовах конкурентного середовища і економічної свободи.

Щодо держави, то як регулюючий механізм по відношенню до ринку вона виступає свідомо управляючою підсистемою, для якої одночасно ха­рактерними є спонтанні процеси. Останні проявляються у прагненні еко­номічних суб'єктів реалізувати в першу чергу приватні інтереси. Добре ві­домим є факт існування досить жорсткої конкуренції між державними службовцями за кар'єрне просування з метою доступу до більшого обсягу економічних благ.

156