Глава 4. Мікрорівень національної економіки

яльності. Активізація саме цієї інноваційної риси підприємництва в умо­вах креативної спрямованості національної економіки є дієвим фактором підвищення соціально-економічної ефективності, значного розширення кола суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно з Господарським кодексом України, суб'єктами підприємницт­ва можуть бути громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, та юридичні особи всіх форм власності. Не дозволяється займатися підприємницькою діяльністю військовослуж­бовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Законодав­ство обмежує доступ до цієї діяльності кримінальним особам. Суб'єктна структура підприємництва наведена на рис. 4.1.

Підприємницька діяльність власників капіталу підпорядкована отри­манню стійких прибутків, а роль в її організації концентрується у праві прийняття остаточного рішення.

Наймані робітники є безпосередніми виконавцями підприємницьких рішень. їхні взаємини з власниками капіталу опосередковуються системою економічних інтересів, як гармонійних (чим ефективнішим є підприємни­цький процес, тим вищий прибуток, вища заробітна плата, кращі умови праці, вищий рівень соціальної захищеності), так і прямо протилежних (відносно розподілу знов створеної вартості). Відповідно, основою взаємо-

Хоскинг А. Курс предпринимательства. — М., 1993. — С. 28.

71

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

відносин цих двох суб'єктів підприємницького процесу є пошук компромі­су, який спрямований на вирішення певних проблем. Передусім йдеться про підбір кадрів необхідної спеціалізації та кваліфікаційного рівня.

Другою проблемою є залучення найманого робітника до системи ви­робничих і комерційних інтересів підприємницької структури. Найпоши­ренішими методами такого залучення є встановлення стартового прийнят­ного рівня оплати праці й використання колективних систем її оплати, сис­теми «участі у прибутках.» Вони орієнтовані на збільшення колективного результату шляхом реалізації кожним робітником новаторських, тобто під­приємницьких, якостей (внесення раціоналізаторських пропозицій, поши­рення передового досвіду тощо).

Особливе місце у структурі підприємництва належить менеджерам, які найбільш концентровано виражають управлінський аспект підприєм­ницької діяльності, поєднують у собі функції власності і контролю, підпо­рядковуючи діяльність оптимізації інтересів власника, найманого робітни­ка і управлінця.

Індикатором підприємницького процесу є споживач. Продукція фірми може бути реалізована лише за умови позитивної експертної оцінки спо­живачем, формою прояву якої є ринковий попит. Вивчення його є не­від'ємним компонентом сучасного підприємництва і знаходить своє відо­браження у маркетингу.

Маркетинг є і формою підприємництва, і сучасною концепцією рин­кової діяльності підприємницької структури. Маркетинг — це система організаційно-економічних відносин і відповідних заходів у галузі дослід­ження торговельно-збутової діяльності підприємницької структури з ви­вчення факторів, що впливають на процес виробництва і просування про­дуктів та послуг від підприємця до споживача. Особливості сучасного еко­номічного середовища зміщують акценти організації підприємницької ді­яльності від зниження витрат і безпосереднього виробництва до маркетин­гової діяльності, перетворення її у провідну ідеологію сучасного підприєм­ництва.

Маркетинг як метод або форма підприємництва передбачає: розроб­ку і виробництво товару, що відповідає попиту споживача; доставку товару

72