Глава 6. Суспільне відтворення та макроекономічна рівновага

новленню почуття відповідальності за свої економічні дії, збагаченню їх принципами етичності, моральності, терпимості і співчуття; гармонізації взаємовідносин (коеволюції) людини, суспільства, природи; вмінню пова­жати в собі громадянина Світу, зберігаючи при цьому національну само­свідомість і систему цінностей.

Поняття «якість життя», що характеризує біолого-фізичну, соціально-економічну, політичну, культурно-духовну і екологічну комфортність іс­нування людини, поступово наповнюється новим змістом, який вже не можна виміряти через суто вартісні чи натурально-речові показники. Від­повідно змінюються критерії доцільності прийняття тих чи інших економі­чних рішень, зокрема, в них посилюється значення та вага позаприбутко-вих і позадоходних факторів . Водночас більш привабливим видається на­вчитися керувати якістю життя, прогнозувати і регулювати саме процеси розвитку з огляду на їх різноманітні довгострокові наслідки, у тому числі кількісну динаміку макропоказників. Вислови «Якість заради кращого життя» і «Якість як категорія майбутнього», починаючи з 1993 p., стають девізом усіх міжнародних конференцій HUSFTA (Human Services Informa­tion Technology Applications) з відповідних проблем.

Уявлення «якості життя», наслідків економічного розвитку і зростан­ня як проекції на тривимірну координатну площу «економіка — соціаль­ність — екологія» дозволяє визначити їх за допомогою взаємозалежних показників (рис. 6.4).

Слід зазначити, що наведена система показників і методик їхнього розрахунку ще не набула сталості і вичерпності. Майже щорічно завдяки плідній праці фахівців та науковців вона доповнюється і вдосконалюється.

Що ж стосується вітчизняної національної економіки, то імператив­ною метою її трансформації є економічний розвиток, спрямований на становлення ефективної соціально орієнтованої економіки постіндус-тріального типу і стабільне в довгостроковій перспективі зростання реального добробуту населення.

.Одним із проявів такого стану речей на рівні цілеполягання є концепція «ну­льових темпів росту», сформульована у межах Римського клубу, Кіотський протокол тощо.

137

138

Глава 6. Суспільне відтворення та макроекономічна рівновага

Нагадаємо основні теоретичні положення, які мають принципове зна­чення для аналізу поточного стану і перспектив прогресивного соціально-економічного розвитку та економічного зростання в Україні.

1. Економічне зростання — складне економічне явище, яке має свою структуру, чинники, джерела, наслідки. Немає розвитку або зростання вза­ галі.

Реально існують їх конкретні види, виділення яких можливе за різ­ними класифікаційними ознаками. Наприклад, за темпами збільшення го­ловних макроекономічних показників (ВВП в розрахунку на душу насе­лення) розрізняють повільне, бурхливе та стале економічне зростання; за ступенем і характером використання економічних ресурсів — екстенсив­не та інтенсивне; відносно чинного законодавства — легальне, тіньове та кримінальне; за характером взаємодії національної та світової економі­ки — експорторозширююче, імпортоване, імпортозаміщуюче, розорюю­че; за місцезнаходженням першопоштовху до змін — ендогенне та екзо­генне тощо. Одночасна наявність і співіснування різноманітних типів зростання зумовлює необхідність диференціації і відповідних механізмів регулювання.

Зрозуміло, що змістовні характеристики та кількісні показники цих та інших видів зростання не можуть бути однаковими в різних соціально-економічних умовах, але у своєму конкретно-історичному поєднанні утво­рюють унікальну національну модель.

2. Стратегічним джерелом сучасного економічного зростання є ціліс­ ний комплекс внутрішніх найактивніших складових технологічних, еконо­ мічних і соціальних укладів суспільства. Серед них:

а) п'ятий і шостий технологічні уклади, основу яких складають елект­ ронна промисловість, інформаційні технології та комунікації, виготовлен­ ня конструкційних матеріалів із заданими властивостями, використання природного газу в якості провідного енергоносія, перевезення повітряним і трубопровідним транспортом; біотехнологія, генна інженерія, штучний ін­ телект, космічна техніка;

б) гармонійне співіснування приватних, асоційованих, державних форм власності та підприємництва;

139

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

в) високоінтелектуальний і кваліфікований людський капітал з домі­нуванням економічного активізму, патріотизму та суспільної відповідаль­ності.

3. На основі взаємодії та взаємозв'язку цих елементів і формуються національні економічні відтворювальні контури, підґрунтя яких складають комплекс ресурсно-факторних чинників та цілісна динамічна система по­єднаних і підтримуючих галузей (промислово-технологічні кластери), об'єднаних відповідною інтегруючою макротехнологією, та взаємозв'язків між ними.

4. Роль каркасу цих контурів повинні виконувати потужні інтегровані корпоративні структури — фінансово-виробничі, науково-освітні, торгово-сервісні та інформаційні об'єднання ділових одиниць, що ведуть спільну ді­яльність на засадах консолідації активів та /або контрактних відносин для досягнення визначених цілей. Форми цих структур можуть бути різними — дивізіональні та холдингові компанії, промислово-фінансові групи, транс­національні корпорації, але всі вони мають забезпечувати ефективний бізнес по всьому ланцюгу: «наука, освіта — виробництво — збут — споживання».

Такі економічні структури інтегративного типу, акумулюючи в собі організаційну силу та фінансово-економічний потенціал промислових під­приємств, банківських структур, науково-дослідних організацій, торгових фірм, інвестиційних і трастових компаній, спроможні:

• протистояти планомірністю стихії «дикого» ринку;

• позитивно впливати на конкурентоспроможність національного товаровиробництва;

• зберегти науково-технічний потенціал країни та відповідні науко­ві школи;

• захистити вітчизняну промисловість від можливого поглинання іноземним капіталом;

• обійти певні обмеження та бар'єри на шляху експорту вітчизняної продукції або забезпечити безпосередній вихід на зовнішні ринки.

5. Сучасному національному економічному зростанню притаманний глобальний характер, суттєва залежність від конкурентоспроможності конкретних національних економік.

140