Глава 7. Регулювання національної економіки

тих держав і їх явна «неспрацьованість» в умовах України? Відповідь слід шукати у дефіциті поглибленого вивчення факторів, які визначають основ­ні параметри тієї чи іншої моделі національної економіки, а також у домі­нуючих уявленнях науковців про механізм взаємовідносин держави, еко­номіки і громадянського суспільства.

Дослідження процесів, які відбуваються в економічному житті суспі­льства, так як і оцінка стану та перспектив розвитку національної економі­ки, будуть мало конструктивними до тих пір, доки поза увагою дослідників залишатимуть проблеми системних функцій суспільства. Саме тому для найбільш повного розуміння механізму регулювання національної еконо­міки слід звернутися до теоретичних концепцій розвитку економічних сис­тем і визнати, що економіка, як і суспільство в цілому, є складною відкри­тою системою з нелінійною динамікою, періодичною нестійкістю розвит­ку, що й стало основою для виникнення у процесі еволюції особливих ін­ститутів координації, головним із яких є держава.

Серед концептуальних основ дослідження економічних систем виді­ляють теорії класичного напряму, марксизму, історичної школи, неокласи­цизму та інституціоналізму.

Першим систематизованим теоретичним обгрунтуванням механіз­му саморегулювання економіки є концепція класичної школи, яка ба­зується на передумові про раціональну поведінку незалежно діючих економічних суб'єктів в умовах повної економічної свободи. Спочатку в «Теорії моральних почуттів» (1758 р.) А. Сміт виділяє два види інди­відуальної поведінки: альтруїзм і егоїзм, наголошуючи, що «соціальні відносини можуть існувати без любові і прихильності, засновуючись виключно на корисності і справедливості» . Відхиляючи визначальну роль моральних імпульсів у економічній діяльності, хоча й не запере­чуючи їхнього впливу на соціалізацію людських дій взагалі, вже у «Ба­гатстві народів» (1776 р.) вчений зосереджує увагу на дії виключно его­їстичних стимулів, які за допомогою «невидимої руки» можуть змусити індивідів вести себе так, щоб отримати бажаний соціальний ефект. «Переслідуючи свої власні інтереси, індивід часто більш дієво слугує

²⁶ Смит А. Теория нравственных чувств. — М.: Таурус-Альфа, 1997. — С. 87.

149

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається цього дося­гати», — стверджує А. Сміт .

Державі за таких умов відводиться роль забезпечення безпеки і пра­вопорядку, включаючи захист приватної власності. «Для того, щоб підняти країну із самого низького ступеня варварства до найвищого ступеня доб­робуту, потрібні лише мир, легкі податки і терпимість в управлінні — все інше забезпечить природний рух речей» .

Знайшовши рушійну силу розвитку економіки в самій економіці, Сміт тим самими зробив рішучий крок до розуміння економіки як самостійної і самодостатньої сфери суспільства, яка діє за своїми законами і володіє власними організуючими елементами, основним з яких є ринок. За таких умов у системі ринкової конкуренції відпадає необхідність апелювання до етики, політики і права. Механізм конкуренції виконує функцію пого­дження економічних інтересів, і саме цей механізм спонтанного розвитку є «невидимою рукою» ринкового регулювання.

Згідно із марксистськими теоріями, визначальна роль у процесі роз­витку суспільства належить продуктивним силам і виробничим відносинам, які формують його економічний базис. Сукупність політичних, правових, релігійних, морально-етичних відносин, а також установ і організацій, через посередництво яких вони реалізуються, складають надбудову. Вона може стимулювати або гальмувати розвиток, однак головною його рушійною си­лою є економічний базис, спосіб виробництва. Причому в самому способі виробництва основною рушійною силою є класи, класова боротьба, яка пе­ретворює внугрішні суперечності у реальне джерело суспільних змін.

«Що таке суспільство, якою б не була його форма? Продукт взаємодії людей. Чи вільні люди обирати ту чи іншу суспільну форму? Зовсім ні, — стверджував К. Маркс. — Візьміть певну ступінь розвитку продуктивних сил людей і ви отримаєте певну форму обміну та споживання. Візьміть пев­ну ступінь розвитку виробництва, обміну і споживання і ви отримаєте пев­ний суспільний лад, певну організацію сім'ї, станів і класів, — словом, пев-

²⁷ Сміт А. Дослідження про природу та причини добробуту націй / Пер. О. Васильєвої, М. Межевікіної, А. Малівського. — К.: Port-Royal, 2001. — С. 333.

²⁸ Там же. — С 332.

150