1.4. Основи саморозвитку національної економіки

Національні економіки XXI ст. кардинально різняться за станом від-творювальних процесів, їх сталістю, ступенем розвитку суспільного вироб­ництва. Так, разом з ринковими економіками, що розвиваються на базі постіндустріальних технологій (США, країни Західної Європи), відтворю­ються централізовані економіки (КНДР), що спираються переважно на на-півмеханізовану працю, а також економіки з домінуванням традиційних форм господарювання та ручної праці (ряд країн Африки). Крім того, одні країни відтворюють економічну систему, яка вже склалася, інші знахо­дяться на етапі становлення власної економічної системи.

Сучасні прогресивні моделі національної економіки спираються на джерела і основи саморозвитку економіки, які представлені переважно її внутрішніми класичними (двосторонніми) і некласичними (багатосторон-

28

Технологічний (техпіко-екопомічний) уклад — це комплекс техноло­гічних процесів, які являють собою цілісність, що відтворюється, і охоплю­ють різні галузі та об'єднані виробництва. В його межах здійснюється за­мкнений виробничий цикл, що включає видобування і отримання первин­них ресурсів, всі стадії їх переробки і випуск кінцевої продукції, відповідної типу суспільного споживання, що склався. Розвиток будь-якого технологіч­ного укладу починається з виробничого впровадження базисної інновації, яка згодом супроводжується іншими інноваціями, які її доповнюють.

За концепцією технологічних укладів російського економіста, члена-кореспондента РАН С. Глазьева, історія міжнародної економіки останніх

29

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

трьох століть демонструє становлення та заміщення п 'яти технологічних укладів. Головним фактором і ознакою першого технологічного укладу, з якого почалася епоха сучасного економічного зростання і утвердження його ритму, є механізація текстильної промисловості. Ключовою іннова­цією другого став паровий двигун. Головні особливості третього техно­логічного укладу — широке використання електричних двигунів і розви­ток електротехніки; домінування в якості енергоносія — вугілля, а в якос­ті конструкційного матеріалу — сталі; пріоритетний розвиток універса­льних технологій обробки конструкційних матеріалів, верстатного маши­нобудування; залізниця як базова інфраструктура.

В структурі четвертого технологічного укладу домінують хімічна промисловість, автомобіле- та тракторобудування, виробництво моторизо­ваних озброєнь. Для цього укладу характерні також комплексна автомати­зація виробництва багатьох технологічних процесів, широке використання кваліфікованої робочої сили, нафти як базового енергоносія, автомобільного транспорту як пріоритетної інфраструктури. В розвинутих країнах до сере­дини 70-х років минулого століття четвертий технологічний уклад досяг межі своєї експансії. З середини 80-х років головним носієм економічного зростання стає п 'ятий технологічний уклад — уклад інформаційних і кому­нікаційних технологій, аерокосмічної техніки, наукомістких виробництв, нових джерел енергії. На думку деяких учених, у розвинутих країнах на ру­бежі ХХ-ХХІ століть чітко визначилися такі складові майбутнього шостого технологічного укладу, як біотехнології, генна інженерія, штучний інтелект.

Будь-яка економіка є технологічно багатоукладною, тобто в ній одно­часно існують і взаємодіють різні технологічні уклади. У розвинутих краї­нах це третій, четвертий і п'ятий технологічні уклади, при безумовному до­мінуванні п'ятого і появі елементів шостого. В Україні домінуючим є сим­біоз третього і четвертого технологічного укладів з достатньо розвинутими елементами п'ятого в аерокосмічній галузі, танкобудуванні, атомній енерге­тиці. Світовий досвід переконує, що головною умовою випереджаючого зростання виробництв п'ятого технологічного укладу є потужна державна підтримка, перш за все інвестиційна, пошук і реалізація адекватних форм руху техніко-економічних протиріч між:

30