Глава 7. Регулювання національної економіки

не громадянське суспільство. Візьміть певне громадянське суспільство і ви отримаєте певний політичний лад, який є тільки офіційним виразом грома­дянського суспільства»²⁹.

Використовуючи принцип невтручання держави в економіку, неокла­сики досліджували виключно ринковий механізм встановлення рівноваги між виробництвом і споживанням. Але такий підхід виявився нереалістич­ним.

Разом із розвитком усуспільнення виробництва, концентрації і централізації капіталу, посиленням монополістичних тенденцій і загально­економічної нестабільності відбулися принципові зміни у механізмі функ­ціонування економіки, які відображалися у посиленні свідомого регулю­вання з боку держави. Весь посткласичний період розвитку економічної теорії характеризується відмовою від абстрактних схем ринкової рівноваги і переходом до дослідження реальної економіки, в якій ринок функціонує в умовах впливу на нього екзогенних факторів.

Різні школи і напрями вже не могли залишити без уваги сферу свідо­мого впливу на ринкові процеси, наділяючи, однак, регулюючі структури різним ступенем втручання у спонтанний порядок. Так з'явилося велике різноманіття теорій — від ідей крайнього лібералізму про невтручання держави у ринковий механізм до концепцій створення централізовано-планових економік.

Першу спробу переосмислення поглядів на регулюючі сили ринку ми знаходимо у роботах представників історичної школи. Так, у доповіді про долю капіталізму на конгресі Союзу соціальної політики, який відбувся в Цюріху у 1928 році, видатний німецький економіст В. Зомбарт стверджу­вав: «Помилкове уявлення виникло в першу чергу тому, що із теорії кон­центрації Маркса було зроблено занадто далекоглядні неправильні виснов­ки. Ця теорія проповідує особливого виду соціальний монізм. Вона ствер­джує, що одна господарська система змінюється іншою; капіталізм зміню­ється соціалізмом, і особливо шляхом концентрації виробництва. Цьому соціальному монізму необхідно протиставити соціальний плюралізм, тобто

²⁹ Маркс К. Письмо к П. В. Анненкову в Париж. Брюссель, 28 декабря 1846 г. / Маркс К., Энгельс Ф. Соч., 2 изд. — Т. 27. — М: Гос. изд-во полит, лит-ры, 1960. — С. 402.

151

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

теорію, згідно з якою розвиток не йде таким шляхом, що одна господарсь­ка система витісняє іншу, а навпаки — одна система народжується поряд з іншою, приєднується до вже існуючих систем» .

Саме такий підхід є домінуючим і в інших представників історичної школи, які заперечували діалектичний характер суспільного розвитку і ви­знавали лише його еволюційну форму, акцентуючи на ролі духовності, культури, традицій у формуванні національної моделі регулювання.

Тут варто згадати «контр-теорію» продуктивних сил Ф. Ліста, який за­раховував до даної категорії такі суспільні інститути, як уряд, моральний дух нації, мистецтво, суд, і вважав що перш за все необхідно продукувати духовні знання, оскільки вони виробляють продуктивні сили, за допомогою яких можна створювати матеріальні блага. «Нація, таким чином, проходить у своєму розвитку п'ять стадій: дикунства, скотарську, землеробську, зем­леробсько-мануфактурну і землеробсько-мануфактурно-комерційну», — стверджував учений.

Своєрідним поворотом німецької економічної науки від історичної школи до нового методологічного підходу в аналізі розвитку регулюючих сил суспільства стали роботи представника фрайбургської школи В. Ойке-на, в яких було сформовано теорію господарського порядку. Остання по­винна була виявляти, аналізувати і обґрунтовувати інституціональні фор­ми, правила і механізми їх реалізації.

Вихідним пунктом даної теорії є положення про те, що не ідеологія і виробничі відносини, а принципи і правила господарювання та економіч­ного управління відрізняють одну економічну систему від іншої. В. Ойкен вводить поняття господарського порядку, розуміючи під ним «сукупність форм, у якій відбувалося і відбувається регулювання повсякденного госпо­дарського процесу in concreto — в конкретному місці і часі» . Основним висновком вченого стала теза про те, що найбільш сприятливі умови під­приємництва і господарської діяльності не з'являються спонтанно, хоча окремі елементи і зароджуються у ході вільного ринкового обміну. Для то-

³⁰ Шамхалов Ф. Государство и экономика. Власть и бизнес. — М: Экономика, 2005. — С. 145.

³¹ Ойкен В. Основы национальной экономии. — М.: Экономика, 1996. — С. 214.

152