Глава 9. Соціальні пріоритети національної економіки

Кожна з цих груп містить від одного до чотирьох десятків конкрет­них показників. Серед них можна вибрати найбільш репрезентативні інди­катори, а саме:

1. Природний приріст (скорочення) населення разом з відповідним від­носним показником у розрахунку на 1000 осіб.

2. Очікувана тривалість життя при народженні.

3. Міграційний приріст (скорочення) населення або сальдо міграції.

4. Рівень захворюваності.

5. Надання грошової допомоги малозабезпеченим верствам населення.

6. Квартирна черга та поліпшення житлових умов.

7. Рівень безробіття за методологією МОП та рівень зареєстрованого безробіття.

8. Обсяги вивільнення працівників з економічних причин.

9. Навантаження не зайнятих трудовою діяльністю громадян на одне робоче місце — вакансію.

10. Кількість працівників, які перебувають в умовах вимушеної неповної зайнятості.

11 .Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів.

12.Підготовка до нових професій.

13.Кількість осіб, які навчалися у навчальних закладах.

14.Реальний наявний доход.

15.Грошові видатки населення.

16. Індекс реальної заробітної плати.

17.Грошові доходи домогосподарств.

18. Прожитковий мінімум.

19. Розподіл населення за рівнем середньодушових сукупних видатків. 20.Відвідування населенням закладів культури та мистецтва.

21. Кількість зареєстрованих злочинів.

22. Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря. Інституціональне забезпечення соціального розвитку національної еко­номіки України представлене, передусім, низкою законів, у тому числі:

/. Закон України «Про пенсійне забезпечення».

2. Закон України «Про загальнообов 'язкове державне соціальне стра­хування на випадок безробіття».

201

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

3. Основи законодавства України «Про загальнообов 'язкове державне соціальне страхування».

4. Закон України «Про зайнятість населення».

Згідно з основами законодавства України, загальнообов'язкове держа­вне соціальне страхування — це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпе­чення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з не залежних від них об­ставин, а також у старості. Джерела такої допомоги формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, громадянами, а також з бюджет­них та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

• пенсійне страхування;

• страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

• страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування, передбачені законами України. Визначальними принципами загальнообов'язкового державного соці­ ального страхування є: принцип солідарності та субсидування; державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав; забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, цільового використання коштів і т.ін. [13].

Закон України «Про пенсійне забезпечення» гарантує всім непраце­здатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за раху­нок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Передбачені такі види державних пенсій:

а) трудові пенсії:

• за віком;

• по інвалідності;

• у разі втрати годувальника;

• за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

202