Глава 7. Регулювання національної економіки

Входження України у світогосподарські процеси характеризується від'ємною результативністю: витік вітчизняного капіталу за кордон пере­вищує іноземні інвестиції у національну економіку. Така ситуація вигідна закордонним партнерам національного виробника, які отримують енерго-сировинні, трудомісткі та інші ресурси, залишаючи за собою лідерство в галузях високої переробки та технологій.

Однією із ключових проблем ринкового саморегулювання національ­ної економіки є диференціація доходів. Оптимальний ринковий розвиток не може відбуватися без гармонізації різноманітних інтересів. Саме завдя­ки цьому більшість населення західних країн підтримує ринкові принципи. Однак при цьому має місце демократичний контроль за використанням державних і загальнонаціональних ресурсів.

Оскільки вітчизняна національна економіка набула визнання як рин­кова, формуються механізми її державного регулювання. Основним його суб'єктом є держава, наділена економічною й політичною владою. В Україні поділ повноважень між різними гілками влади визначається Кон­ституцією України. У відповідності з нею главою держави є Президент України, законодавчу владу здійснює Верховна Рада, виконавчу — Кабінет Міністрів, міністерства й відомства, місцеві державні адміністрації. Судову владу здійснюють Конституційний Суд України, загальні та арбітражні су­ди. Коло суб'єктів державного регулювання розширюється інститутами, що мають міждержавний характер (наприклад, ЄС, СНД тощо). Національ­ні органи влади на основі міжурядових угод делегують їм частину своїх управлінських повноважень.

Обґрунтування довгострокових заходів державного регулювання за­безпечує прогнозування. Становлення системи національних прогнозів в Україні ще не завершене. Реальністю є розробка прогнозів економічного і соціального розвитку України на віддалені, довгострокові, середньостро-кові й короткострокові перспективи. Вони опрацьовуються, виходячи з аналізу демографічної ситуації, науково-технічного потенціалу, нагрома­дженого національного багатства, зовнішньоекономічного становища України, наявних природних ресурсів, соціальної структури суспільства, а також прийнятої стратегії економічного розвитку. Такі прогнози склада-

167

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

ються у кількох варіантах з урахуванням можливого впливу внутрішніх і зовнішніх політичних, економічних та інших факторів. Прогнози створю­ються у цілому по національній економіці України з виокремленням на­родногосподарських комплексів, галузей і регіонів, а також за окремими соціально значимими сферами економіки та кон'юнктури ринку.

Розробкою прогнозів економічного й соціального потенціалу України займаються Науково-дослідний економічний інститут Міністерства еконо­міки України, НАН України та інші наукові центри. Результати прогнозів економічного й соціального розвитку України та прогнозів кон'юнктури ринку використовуються під час прийняття органами законодавчої й вико­навчої влади рішень з економічної політики і під час розробки індикатив­них планів.

Серед різноманітних форм планомірності (директивної, індиректив-ної, регулятивної, індикативної, стратегічної) індикативна форма є домі­нуючою в провідних країнах світу. Починаючи з 1995 року, в Україні за­стосовується індикативне планування, суть якого полягає в розробці Дер­жавної програми економічного і соціального розвитку України (ДПЕСР). Така щорічна програма містить: 1) характеристику соціально-економічного становища, що сформувалося на початок реалізації програми; 2) цільові макроекономічні показники на завершення кожного кварталу, завдання у сфері макроекономічної політики; 3) систему державних заходів з виділен­ням конкретних пропозицій щодо реформування базових галузей промис­ловості та визначення темпів і виконавців. Програма містить: 1) аналіз со­ціально-економічного розвитку; 2) вплив очікуваних змін; 3) цілі та пріо­ритети; 4) заходи реалізації, терміни, виконавці; 5) основні макроекономі­чні показники; 6) перелік державних цільових комплексних програм; 7) показники розвитку державного сектора.

Наприклад, ДПЕСР України на 2008 рік розроблена на виконання За­кону України «Про державне прогнозування та розроблення програм еко­номічного і соціального розвитку України» від 23.03.2000 № 1602, Поста­нови Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 р. № 621 «Про розроблен­ня прогнозних і програмних документів економічного і соціального розви­тку та складання проекту Державного бюджету», Декларації цілей та за-

168