- •Нейрохірургія
- •Іv. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття (або під час засвоєння теми)
- •V. Зміст теми:
- •VI. Задачі для самостійного контролю
- •Vіі. Еталони відповідей до задач.
- •Vііi. Рекомендована література до теми.
- •І. Актуальність теми
- •Іі. Головна мета навчання
- •В результаті вивчення теми студенти повинні
- •Конкретні цілі заняття:
- •Іv. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття (або під час засвоєння теми)
- •V. Зміст теми
- •VI. Навчальний алгоритм для формування практичних навичок та вмінь дослідження (або обстеження)
- •VII. Клінічні задачі для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •І.Актуальність теми
- •1. Ознайомитися з:
- •2.Знати:
- •Конкретні цілі заняття:
- •Вивчити
- •Засвоїти
- •V. Зміст теми
- •Лікування черепно-мозкової травми
- •VI. Навчальний алгоритм для формування практичних навичок та вмінь дослідження (або обстеження)
- •Viі. Задачі для самостійного контролю
- •Viі. Рекомендована література
- •І. Актуальність теми
- •1. Ознайомитися з:
- •2.Знати:
- •Вивчити
- •Засвоїти
- •V. Зміст теми
- •Iі. Гіперекстензійні ураження:
- •Класифікація інфекційно-запальних ускладнень при хсмт
- •Класифікація ушкоджень периферичних нервів
- •Кваліфікована допомога
- •У спеціалізованих мікрохірургічних та нейрохірургічних стаціонарах необхідно:
- •Хірургічна тактика
- •VI. Навчальний алгоритм для формування практичних навичок та вмінь дослідження (або обстеження)
- •VII. Клінічні задачі для самоконтролю
- •І.Актуальність теми
- •1. Ознайомитися з:
- •2.Знати:
- •Конкретні цілі заняття:
- •Вивчити
- •Засвоїти
- •V. Зміст теми
- •VI. Навчальний алгоритм для формування практичних навичок та вмінь дослідження (або обстеження).
- •Viі. Задачі для самостійного контролю
- •Viіi. Рекомендована література
- •1. Ознайомитися з:
- •2. Знати:
- •Вивчити:
- •Засвоїти:
- •V. Зміст теми
- •Класифікація пухлин головного мозку
- •Класифікація пухлин головного мозку за гістоструктурою:
- •Механізм формування гіпертензійного синдрому
- •Дислокаційні синдроми
- •Особливості клінічних проявів пухлин головного мозку у дітей
- •Діагностика пухлин головного мозку
- •Лікування пухлин головного мозку
- •Гормонотерапія:
- •Невринома слухового нерва
- •Лікування
- •Пухлини ділянки турецького сідла
- •Аденоми гіпофіза
- •Краніофарингіоми
- •Метастатичні пухлини
- •Загальні рекомендації по веденню хворих з пухлинами головного мозку в післяопераційному періоді
- •VI. Навчальний алгоритм для формування практичних навичок та вмінь дослідження (або обстеження)
- •VII. Задачі для самоконтролю.
- •Viiі. Еталони відповідей до задач
- •Додаток
- •Класифікація пухлин головного мозку, яка може застосовуватися для всіх первинних пухлин головного мозку.
- •І.Актуальність теми
- •1. Ознайомитися з:
- •2.Знати:
- •Конкретні цілі заняття:
- •Вивчити
- •Засвоїти
- •V. Зміст теми
- •Класифікація гострих порушень мозкового кровообігу
- •VI. Навчальний алгоритм для формування практичних навичок та вмінь дослідження (або обстеження)
- •Viі. Задачі для самостійного контролю
- •Viі. Рекомендована література
- •Шкали для оцінки стану хворих з мозковими інсультами та прогнозування подальшого перебігу захворювання Шкала оцінки глибини порушення свідомості (Glasgow)
- •Рівні свідомості у співставленні із тяжкістю стану хворих за шкг
- •Фактори ризику ускладнень при хірургічному лікуванні хворих із стенотичними ураженнями судин головного мозку
- •Алгоритм лікувально-діагностичних заходів при гострих порушеннях мозкового кровообігу
- •Кровообіг
- •Стабілізація стану пацієнта
- •Оцінка тяжкості стану хворого (шкг)
- •Консервативна терапія
- •І.Актуальність теми
- •1. Ознайомитися з:
- •2.Знати:
- •Конкретні цілі заняття:
- •Вивчити
- •Засвоїти
- •V. Зміст теми
- •Класифікація гострих порушень мозкового кровообігу
- •VI. Навчальний алгоритм для формування практичних навичок та вмінь дослідження (або обстеження)
- •Viі. Задачі для самостійного контролю
- •Viіі. Рекомендована література
- •Шкали для оцінки стану хворих з мозковими інсультами та прогнозування подальшого перебігу захворювання Шкала оцінки глибини порушення свідомості (Glasgow)
- •Рівні свідомості у співставленні із тяжкістю стану хворих за шкг
- •Шкала тяжкості стану хворих з субарахноїдальним крововиливом (wfns)
- •Класифікація тяжкості стану хворих при субарахноїдальному крововиливі
- •Алгоритм лікувально-діагностичних заходів при гострих порушеннях мозкового кровообігу
- •Оцінка тяжкості стану хворого (шкг)
- •Кровообіг
- •Стабілізація стану пацієнта
- •1. Ознайомитися з:
- •2.Знати:
- •Конкретні цілі заняття:
- •Вивчити
- •Засвоїти
- •V. Зміст теми
- •2. Протинабрякова терапія.
- •3. Протисудомна терапія.
- •VI. Задачі для самостійного контролю
- •Абсцес головного мозку
- •Загальний аналіз крові
- •Комп’ютерну томографію
- •Viі. Рекомендована література
- •Вади розвитку нервової системи (Adams r., Sidman r., 1968)
- •Вади розвитку головного мозку.
- •Гідроцефалія
- •Методи діагностики вродженої гідроцефалії.
- •Краніостеноз
- •Лікування краніостенозу:
- •Мальформація Кіарі
- •Клінічна картина мальформацій Кіарі
- •Діагностика
- •Лікування мальформації Кіарі
- •Черепно-мозкові грижі
- •Клінічна картина
- •Вади розвитку хребта та спинного мозку (дизрафії).
- •Класифікація spina bifida
- •Клінічна картина:
- •Методи діагностики вад розвитку нервової системи.
- •Пренатальна діагностика вад розвитку нервової системи плода.
- •II. Постнатальна діагностика вад розвитку нервової системи новонароджених та дітей старшого віку.
- •Лікування
Клінічна картина
В більшості випадків черепно-мозкові грижі проявляються у вигляді мякотканинного випинання на голові новонародженого (переважно в потиличній ділянці). При менінгоцеле, як правило, неврологічної симптоматики немає. При менінгомієлоцеле
Вади розвитку хребта та спинного мозку (дизрафії).
Щороку spina bifida (у перекладі – "розчеплений хребет", або спинно-мозкова кила) та аненцефалія - дві найбільш поширені форми вад невральної трубки (ВНТ) – вражають понад 300 000 новонароджених в усьому світі. Відомі ще з античних часів ці недуги зумовлюють важкі ураження центральної нервової системи з подальшим формуванням інвалідності та смертності. Останні десятиріччя минулого століття ввійшли в історію медицини як час "прориву", досягнення швидкого та значного прогресу, насамперед у сфері запобігання цим вадам.
За визначенням журналу Американської медичної асоціації (JAMA, 1993): "Одним з найвизначніших винаходів другої половини ХХ століття в медицині є відкриття того факту, що фолієва кислота, простий і широкодоступний водорозчинний вітамін, може запобігти виникненню spina bifida й аненцефалії". Spina bifida – результат порушення процесів нейруляції (первинної та вторинної) на ранніх етапах ембріогенезу (до 25-27 днів після зачаття, тобто ще до того, як жінка дізнається, що вона вагітна) під впливом генетичних факторів та деяких тератогенних чинників як фізичної (гіпертермія), так і хімічної природи (гіпервітаміноз А, вальпроєва кислота, антагоністи фолієвої кислоти, гіперглікемія та інші). В процесі раннього ембріонального розвитку особливе місце належить нейруляції – поетапному формуванню нервової трубки в результаті злиття нервової складки. Закриття переднього відділу відбувається приблизно на 25-ту добу ембріонального розвитку, а каудального (заднього) – на 27-му добу. З цього моменту нейруляція вважається завершеною, і центральна нервова система представлена закритою трубчастою структурою з вузькою каудальною частиною – спинним мозком і значно ширшою головною ділянкою, яка характеризується кількома мозковими пухирями.
Класифікація spina bifida
Ембріологічно та з урахуванням типу ураження нервової тканини spina bifida класифікується на:
відкриту – виникає внаслідок порушення первинної нейруляції, невральна тканина залишається відкритою, або вкрита лише мембраною, часто поєднується з гідроцефалією, мальформацією Арнольда-Кіарі тощо;
закриту (spina bifida occulta) – зумовлена дефектом вторинної нейруляції, нервова тканина не змінена, дефект повністю епітелізований, проте шкірні покриви у ділянці дефекту можуть бути диспластичними.
Відкриті форми spina bifida:
Spina bifida cystica uverta – відкрита розщілина хребта з формуванням кистозної спинно-мозкової кили. Відкриті кистозні розщеплення хребта (істинні спинно-мозкові кили) залежно від залучення в патологічний процес нервових структур розділяють на:
Менінгоцеле – розщеплення хребта з випинанням у дефект твердої мозкової оболонки, але без залучення нервових структур.
Менінгорадикулоцеле – розщеплення хребта з випинанням в дефект оболонок спинного мозку і його корінців, які частково можуть закінчуватися в стінці мішка, частково входити в нього, створюючи петлю, але в подальшому, поширюючись в міжхребцеві отвори, формують нормальні нерви.
Менінгомієлоцеле або менінгомієлорадикулоцеле – розщеплення хребта із залученням в кильовий мішок оболонок, спинного мозку і його корінців.
Мієлоцистоцеле – відносно рідкісна форма спинно-мозкових кил, при яких кінцевий відділ спинного мозку різко розширений за рахунок центрального каналу спинного мозку.
Spina bifida complicata – ускладнена форма, характеризується поєднанням однієї з вищенаведених форм спинно-мозкових гриж із доброякісними пухлинами (ліпомами, фібромами), які фіксовані до оболонок, спинного мозку і його корінців.
3. Rhachischisis posterior (totalis et partialis) - незарощення хребта і його тканин із несформованим спинним мозком – крайній ступінь вади, що ніколи не супроводжується кістозним компонентом і випинанням утворення над шкірою.
4. Дуже рідко (менше 1% випадків) незарощення формується на передньобоковій поверхні каналу і виникають передні спинно-мозкові грижі.
Розміщення спинно-мозкових гриж по довжині хребта в 90% випадків обмежується попереково-крижовою ділянкою. Грудна та шийна локалізація кил трапляється рідше. При дослідженні матеріалу спонтанних абортів виявлено частіше порушення формування хребта і спинного мозку в грудному та шийному відділах, а також високу частоту дефектів, що охоплюють весь спинний стовбур. Це говорить про те, що ембріон та плід з грубим дефектом формування невральної трубки, як правило, гине. Spina bifida occulta, яка є найлегшою формою спинальної дизрафії, досить рідко включається у дослідження вад розвитку нервової трубки, оскільки часто залишається недіагностованою і відсутнє точне визначення її зв’язку із відкритою spina bifida.