Глава 9

беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки. Бюджет­не зобов'язання — це будь-яке здійснене відповідно до бюд­жетного асигнування розміщення замовлення, укладення дого­вору, придбання товару, послуги чи здійснення інших анало­гічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими потрібно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому. Разом з тим важливим є положення, що будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за кош­тами Державного бюджету України без відповідних бюджет­них асигнувань або ж із перевищенням повноважень, встанов­лених Бюджетним кодексом і законом про Державний бюджет України, не вважають бюджетними зобов'язаннями. В таких випадках витрати Державного бюджету на їхнє покриття не можуть здійснюватися. Взяття та реалізацію бюджетних зобов'я­зань відповідними суб'єктами обов'язково обліковують і конт­ролюють державні органи1.

Після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення щодо їхньої оплати й подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства.

Органи казначейства здійснюють платежі виключно за до­держання таких умов:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для пла­тежу в бухгалтерському обліку виконання Державного бюдже­ту України;

2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

3) наявності в розпорядників бюджетних коштів невикорис­таних бюджетних асигнувань.

Таким чином, використання коштів здійснюють розпоряд­ники бюджетних коштів у межах встановлених їм бюджетних асигнувань, і тільки за їхнім дорученням Державне казначей­ство здійснює платежі, передбачені в затвердженому кошто­рисі бюджетної установи.

1 Порядок обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в орга­нах Державного казначейства: наказ Державного казначейства України від 12 жовтня 2001 р. // Офіційний вісник України. — 2001. — № 44. — Ст. 2000.

Бюджетний процес

159

Сьогодні правовому режиму використання бюджетних коштів бюджетними установами та іншими одержувачами притаманні жорсткі обмеження, обумовлені нестачею бюджетних коштів, суворою економією їхнього витрачання, запобігання збільшен­ню інфляції і недопущення подальшого спаду життєвого рівня населення. З цією метою було прийнято Указ Президента Ук­раїни «Про впровадження режиму твердого обмеження бю­джетних витрат і інших державних витрат, заходів щодо забез­печення надходжень доходів у бюджет і запобігання фінансо-ної кризи» від 21 січня 1998 року1, яким обмежено здійснення деяких поточних і капітальних видатків. Для виконання цього Указу й відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни «Про заходи щодо упорядкування бюджетних витрат» під 18 лютого 1998 року2 Міністерство фінансів наділено правом обмежувати використання головними розпорядниками коштів Державного бюджету шляхом установлення щомісячних лімітів стосовно прийняття такими суб'єктами зобов'язань. Здійснен­ня таких обмежень поставлено залежно від стану надходжень доходів у бюджет. Такі ліміти затверджує Міністерство фінансів України; визначають їх шляхом обмеження використання коштів головними розпорядниками, передбаченими окремими стаття­ми бюджетної класифікації. Разом з тим статті, що є захищени­ми відповідно до закону про Державний бюджет на відповідний рік, і витрати на оплату комунальних послуг і енергоносіїв, а також на утримання бюджетних установ обмежують у останню чергу3.

З метою найраціональнішого використання коштів бюджетів на законодавчому рівні також закріплено основні принципи й правила, на підставі яких здійснюють виконання взятих зобов'я-Іань розпорядниками коштів. Наприклад, згідно зі статтями 8, .42, 34 та ін. Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 року4 придбання товарів за кошти, виділені з бюджетів, можливо виключно на

' Офіційний вісник України. - 1998. - № 3. - Ст. 93.

'' Там само. - 1998. - № 8. - Ст. 297.

1 Про затвердження механізму обмежень витрачання бюджетних коштів: ІІ.Іка:І Міністерства фінансів України від 27 лютого 1998 р. // Офіцій­ний вісник України. - 1998. - № 9. - Ст. 369.

1 Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 20. — Ст. 148.

160